Історія с. Нехвороща
Історія с. Нехвороща
НЕХВОРОЩА - село Новосанжарського району, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Орелі, притоки Дніпра, за 41 км від райцентру і за 33 км від залізничної станції Нові Санжари (на лінії Полтава — Кременчук). Нехвороща заснована в 1673 році переселенцями з Правобережної України , які оселялися на берегах річок Орелі та Шедієвого та Нехворощі. Назва походить від кущовидної трави - нехворощ, з якої виготовляли віники.
У 1679 р. гетьман Скоропадський наділив землями сіл Нехворощі полтавського полковника І. Чернака. Для захисту південних кордонів від турецько-татарської агресії у 30—60-х рр. споруджується Українська лінія, а на ній Нехворощанська фортеця, названа Васильківською, де розміщувалась козача сотня. На горі побудували укріплення під назвою «Городок». В Нехворощі розміщувалась сотенна канцелярія та офіційна резиденція наказного сотника. Поселенці становили прикордонну варту, кінну і піхотну.
В 1692 році , коли Нехворощанська сотня була в поході, жителі самотужки відбили напад ворогів. У 1796, 1736 та 1737 р.р. містечко руйнували татари і багато нехворощан забрали в полон. Вони чинили опір будь - яким намаганням порушити їх права. «Ми, люди запорізькі, живимо в тутешніх місцях за вольностями запорізькими»
У 1765р. Нехвороща в складі Царичанського повіту ввійшла до Новоросійської губернії. Через 20 років містечко перейменували на Алексополь. До Алексопольського повіту входили : Нові Санжари, Китайгород, Маячка, Царичанка, Кишеньки. В 1800р. було повернуто історичну назву. У 1802 р. колишні військові поселенці стали кріпаками. У державних селян земля була в общинному користуванні, і кожні 6 років робився переділ за кількістю чоловічого населення.
У 1889 р. в Нехворощі було 980 дворів і проживало 7240 чоловік.
У 1892 в селі було 3 церкви, волосне управління, поліцейський урядник, хлібний магазин, салотопний завод, початкове училище з 2 вчителями, дві церковнопарафіяльні школи і дві школи грамоти , де навчалось 40 хлопчиків і лише 1 дівчинка. Щорічно проходило 3 ярмарки , щотижня — базар. Із 6223 жителів селян у 1893р. письменних було -158 чоловіків і 2 жінки. Існувало 2 монастирі, що підлягали кошу Запорізької Січі: Самарський ,Миколаївський та Нехворощанський ,Успенський на лівому «татарському» березі Орелі проти Нехворощі.
Під час Російсько-турецької війни 1735-1739 р.р. монастир укріпили валами бастіонних обрисів. Тут же знаходиться шпиталь для старих і немічних козаків, а ченцями були колишні запорожці.
Монастир володів Млином на Орелі, лісом, уступом Тира, двома рибними озерами, слободами Гупалівка та Нехворощанська Чернеччина. Одне із озер звалось Святим, а ліс - Рідкодубом. Монастир називався «войсковим» і відбудував певні повинності на користь війська.
Територія була окреслена, формою наближалася до квадрата розміром 50х50 сажнів. За валами знаходились Соборна та Трапезна церкви, келії, будинок настоятеля, господарські будівлі.
Після ліквідації січі Нехврощанський монастир почав занепадати, тут ще певний час доживали свій вік колишні запорожці. 1780р. в монастирі розташувалось Катеринославське духовне управління, а в 1786р. монастир ліквідовано.
1799р. Нехворощанську церкву перенесли в Нехворощанську Чернеччину. Згодом й інші монастирські будівлі зникли, згладились захисні вали.
Невисокий пагорб ,що звався монастирищем, став цвинтарем. Згодом і його пам’ятки – капличка, надгробники, почали зникати.
Українська лінія укріплень,як фортифікаційний вал проти кочовиків. Вона мала довжину 285 км. і пролягала по кордонах Полтавського та Харківського полків від Дніпра при впаданні в нього Орелі до Сіверського Дінця, вздовж Орелі та її приток Берестової та Береки. Вона являла собою суцільний високий вал і широкий та глибокий рів.
Лінія мала 16 фортець та 49 редутів. Крім того багато реданів, форпостів, стінок і т.д. Поблизу Нехворощі знаходилася Васильківська фортеця. У довжину вона сягала 50-110 саженів, в поперек - 50 саженів, загальна ширина укріплень становила 200 саженів. Фортеця займала невелике підвищення на правому березі річки Оріль. У ХVІІ ст. захисні огорожі фортеці складались із земляного валу, рову, палісадовської огорожі та 5-ти дерев’яних башень.
Частина валу фортеці мала бастіонні окреслення. Українська лінія відігравала важливу роль в обороні південних кордонів, особливо в період російсько-турецької війни 1735-1739 р.р. а також у заселенні степових просторів Поорілля та басейну Сіверського Дінця. Стратегічне значення лінія втратила під час російсько-турецької війни 1768-1774 р.р., коли кордони Російської імперії перемістилися на південь і було збудовано Дніпровську лінію. Зараз лише залишки валів нагадують про неї.
НЕХВОРОЩАНСЬКА ФОРТЕЦЯ
(17—18 ст.)
Виникла одночасно із заснуванням слободи, згодом містечка Нехвороща у 2-й пол. 17 ст. Зайняла невелике підвищення на правому березі річки Оріль і служила укріпленим ядром — замком Нехворощі.Фортеця витримувала неодноразові ординські напади в 17—18 ст. У 17 ст. захисні огорожі фортеці складалися із земляного валу, рову, палісадової огорожі та, ймовірно, 5 дерев'яних башт. За свідченням «Плану містечка Нехворощі» 1738, складеного під час будівництва у цій місцевості укріплень Української лінії, частина фортеці, звернута до р. Орілі, була на ті часи розмита повенями, а її укріплення складалися із земляного валу, полісаду, рову, рогаток, воріт. Частина валу фортеці, звернута до поселення, мала бастіонові окреслення. Всередині розташовувалися міська церква, сотенні установи, громадські й приватні двори та будівлі. В довжину фортеця сягала 50—110 саж., впоперек 55 саж., загальна довжина укріплень становила 200 саж. Втратила своє значення в 1780-х рр. Залишки укріплень фортеці простежуються на місцевості до сьогодні.
НЕХВОРОЩАНСЬКИЙ РАЙОН — адміністративно -територіальна одиниця. Створена 7 березня 1923 у складі Красноградського округу із Нехворощанської волості Красноградського повіту, Маячківської (Маячанської), Царичанської вол. Кобеляцького повіту Полтавської губернії., Бабайківської, Гупалівської, Дмухайлівської, Чернешинської та Юрївської волостей Новомосков. повіту (14 сільрад). Площа 624 кв. версти. На 7 вересня 1923 населення становило — 68 476 чоловік. З 1925 до 1930 у складі Полтав. округу, з 22 вересня 1937 — Полтав. обл. Розформований 30.XII 1962.
Війна в селі Нехвороща
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна більшість чоловіків призивного віку пішли в Червону армію. Через два місяці виникла загроза окупації села. З Нехворощі вивозили в радянський тил техніку, людей, худобу. 17 вересня 1941р. фашисти захопили село Нехворощу. Два роки вони встановлювали ненависний -Новий порядок- . Вони ростріляли місцевих жителів-активістів: С.І.Потькала, А.Ф.Забару, М.С.Сіренка, Н.П.Костяного, Н.Л.Сіренка. В 1942 році на фашистку каторгу насильно вивезли 134 хлопців і дівчат, серед них багато підлітків. Більшість їх і не повернулося додому, хто загинув на дорогах, хто на роботах в Німеччині. У Нехворощанському районі пограбували 3500 колгоспної худоби. 52158ц. зерна, знищили 250 тваринницьких ферм, 728 будинків колгоспників. Документально підтверджено участь у війні близько 1400 нехворощан, не повернулося з війни близько 700 чоловік, стали інвалідами 99 чоловік. За участь у Великій Вітчизняній війні 33 односельці нагороджено орденом «Червона зірка», 30 орденом вітчизняної війни 1 ступеня. 12 – 2-го ступеня, 10 – 3-го ступеня, медалями «За відвагу» - 73, за бойові заслуги – 74, за оборону та визволення міст 91 чоловік. Активну участь у партизанському русі брали Лимар К.А., Лимонов А.Г., в підпільній боротьбі – М.І. Мошура, М.І.Лимар, Н.Г.Кудря.
