ЗУСТРІЧ ІЗ СОКОЛОВОБАЛКІВСЬКИМИ ПЕДАГОГАМИ
На початку тижня голова громади Віктор ДУБОВИЧ разом зі своїми заступниками побував з робочим візитом у Соколовобалківському закладі освіти, маючи бажання ближче з ним познайомитися і детальніше вивчити його проблеми. «Мене зацікавило і навіть певним чином вразило, що за дві доби школа використала 360 кубічних метрів газу, тоді як за цей час всі комунальні заклади ОТГ – 430. Куди тут дівається газ?» – пояснив головну мету свого попереднього візиту Віктор Олександрович.
Наступного дня директор ЗЗСО Світлана ЗЕМЛЯНА ініціювала збори свого колективу, на які запросила і голову громади, і начальника відділу освіти Ірину ШЕРСТЮК. Таким чином, сьогодні відбулася ця зустріч, в якій взяла участь і заступник голови громади Світлана КАЛІНІЧЕНКО. С.Земляна відразу запевнила, що вона особисто налаштована на конструктивну співпрацю, «але нам цікаво, чому ви приїздили до нас без попередження? Вам школа не сподобалась, вам усе тут погано, тому я не себе захищаю, а хочу захистити своїх людей. Ми такі як усі – не кращі й не гірші».
Цього разу через брак часу В.Дубович не оглядав усе приміщення закладу, запропонував пройти лише до кімнати, заваленої старими меблями та іншим непотребом. Вказав на старе вікно з великою щілиною наскрізь, і на підведене опалення до цієї комірчини, яке гріє! Тоді як в окремих навчальних класах на другому поверсі було лише 9-11 градусів тепла.
Перед колективом Віктор Олександрович пояснив, що він не буде закривати очі на такі недоліки, говоритиме відверто все, що йому не подобається, аби почати спільну роботу і якнайшвидше позбутися подібних недоліків, «бо наш бюджет не витримає такої безгосподарності! Я не заперечую того, що у вас є багато позитивних моментів у навчально-виховному процесі, я сам педагог, хоч і не з великим стажем, але на посаду голови я прийшов допомогти вам позбутися тих господарських проблеми, які не вирішувалися роками і тепер лежать тягарем на бюджеті. Тільки для цього повинне бути взаєморозуміння з керівником, а не сприйняття наших зауважень «в штики». Ту кімнату, яка не використовується і яка перетворилася на склад, давно слід було відключити від опалення. Крім того, мені не подобається, що ваша спортивна зала майже без вікон. Не подобається облущений фасад школи, бо ні в кого не дійшли руки поправити стріху, щоб вода не текла по стіні. Не хочеться чути в такому випадку: «Ви засновники – то ваші проблеми!». Це спільні проблеми, у тім числі й адміністрації школи. Не подобається мені, що газу використовуєте, як вся ОТГ, а ваші діти, буває, сидять в холодних класах. Що багато обшарпаних кабінетів. Не подобається, що хотіли оглянути ваш підвал, де прорвало трубу, і довелося підсвічувати ліхтариками, бо не змогли увімкнути там світло, хоча у штаті маєте електрика. Разом з тим не подобається й те, що ви змушені займатися ремонтами без допомоги громади та її керівництва, а так не повинно бути. В чому моя неправда?».
Така позицію насторожила окремих представників колективу і вони почали висловлювати свої думки. Першою підвелася завгосп школи Тетяна КАРЮК: «Ви до нас приїхали з претензіями, ми їх вислухали. Тепер ви мовчки послухайте мене! Ви називаєте нашу школу розвалюхою, а де тут наша вина? Нам одні претензії, а не допомога!». «Чому ви вважаєте, що ми тут нічого не робимо? Ви тільки щось – відразу скорочуєте!» – обізвалися техробітниці. «Ми багато чого робимо своїми руками, – додала С.Земляна. – Навіть те, що в інших школах роблять бригади фахівців за гроші, а ми на тому економимо. Ось цей лінолеум придбали за кошти, виручені від оренди шкільної землі, самі ж його і постелили…».
Принагідно Світлана Борисівна звернула увагу на здобутки у навчально-виховному процесі, запевнивши, що школа дає дітям якісні знання, «а це головна наша робота».
«Насправді я не приїхав до вас з претензіями, тим більше, що сьогодні ви самі нас запросили, – уточнив керівник громади. – Нікого з вас я не звинувачую в цій ситуації, просто хочу, щоб ви знали мою позицію. Ви ж хотіли її почути? Я людина прямолінійна і кажу те, що думаю. Я не претензії вам висуваю, а лише констатую факти. Виходить, не варто було мені позавчора до вас їхати, не треба було оглядати вашу школу, вивчати ваші проблеми?».
Відчувалося, що присутні спочатку були налаштовані «рішуче відбивати атаку» й захищатися. І виною такого настрою – різні чутки, запущені кимось в колективі. Приміром, що керівництво громади називає Соколовобалківську школу «розвалюхою», звинувачує педагогів у бездіяльності, збирається затівати скорочення й для того перевіряє дотримання трудової дисципліни, і навіть хоче позбавити вчителів доплати за престижність. «Від кого ви все це чули? – запитав В.Дубович. – З моїх вуст ви точно цього не могли почути, звідки ж така інформація?». А Ірина Шерстюк уточнила, що доплата за престижність дається з державної субвенції, а не з місцевого бюджету, «то як ми її можемо зняти?».
«Дійсно, мені не подобається, що ваша директор не знає, скільки учнів у школі, – продовжив В.Дубович. – Позавчора у присутності своїх заступників я запитав про це, і Світлана Борисівна сказала, що 96. Я відразу ж зателефонував до начальника відділу освіти і з’ясував, що насправді 83. Як таке могло статися?».
У відповідь на це завуч школи Людмила ДЕРЯГА звернулася до В.Дубовича: «Давайте спілкуватися не в такому тоні, а з дотриманням етики ділового спілкування!».
В інше русло направила діалог педагогів з гостями учителька Тамара РОМАНЧЕНКО: «Хочу подякувати адміністрації школи і всім колегам, які реально стараються утримати заклад «на плаву». Техробітниці у нас молодці, постійно в русі, як бджілки. І вчителі не цураються ніякої роботи, коли готуємо заклад до навчального року. Колектив у нас хороший, дружний. Дякую і вам, Вікторе Олександровичу, що йдете до людей, буваєте в нашій школі, цікавитесь її проблемами, прагнете щось зробити на краще. Спасибі Ірині Миколаївні Шерстюк, вона теж не забуває про нас. Маю надію, що ви врятуєте всі школи в громаді й залишите всі робочі місця, бо скорочення – це так страшно! Звідси такі емоції. Ми розуміємо, як вам важко за цієї скрути, і готові підставити плече».
Доброзичливий тон Тамари Миколаївни дещо притишив ті недовір’я і настороженість, які спочатку відчувалися у виступах людей. Надалі присутні почали вести спокійний діалог, задавати запитання, обговорювати наболіле, ділитися пропозиціями. Йшлося не тільки про навчальний заклад, а й про дороги, автобусне сполучення, проблему зменшення кількості учнів, тощо. «Якою ви бачите нашу школу в майбутньому? – з тривогою цікавилися педагоги. – Чого нам чекати, до чого призведуть ці реформи?». І просили представників влади більше комунікувати з жителями громади, аби доносити до них правдиву інформацію, запрошувати директора школи на сесії, «бо нас турбує багато запитань, а відповіді на них можемо знайти тільки в чутках». Навіть пропонували «бувати у нас частіше».
Віктор Олександрович звернув увагу, що він має чотирьох заступників замість шести управлінців, які були до цього (чотири старости, заступник голови та секретар виконкому). «Отож управлінський апарат, вважайте, ми вже скоротили» – підкреслив він. Також повідомив, що вже п’ятий день іде робота над написанням проєкту, який в разі виграшу дасть можливість збудувати у Соколовій Балці спортивний майданчик зі штучним покриттям. Просив педагогів активніше долучатися до написання своїх проєктів, до голосування за них. Насамкінець подякував присутнім за зустріч, за небайдужість до долі свого навчального закладу, і запевнив, що його команда працюватиме відкрито й прозоро, вона готова братися за будь-які завдання. Висловив надію, що при цьому будуть «не палиці в колеса, а розуміння й допомога».
