ЛЮДИ БЕЗ СОРОМУ І СОВІСТІ

Дата: 27.05.2021 20:56

Кількість переглядів: 383

Є у християн гарна традиція: після Великодня нести на кладовища вінки і квіти, прибирати біля могил, фарбувати хрести. Дотримуються її й нехворощани. Буває, хтось дуже обурюється, коли перед тим влада вчасно не подбає про завезення піску, яким «оновлюють» надгробки. А потім, у «міжпоминальний» період, мають жителі нашого села ще одну "традицію" – везти до кладовищ… сміття, будівельні відходи, весь непотріб. І оздоблювати цим смердючим «добром» периметр місць вічного спочинку своїх пращурів.

Отож у нашому селі що не цвинтар – то поруч і стихійний смітник. Найбільш «показовим» у цьому плані є «калінінське» кладовище, до якого транспортують відходи не мішками та пакетами, а трапляється – тракторними причепами. Нічого, що поруч могили померлих. Що поробиш, коли така традиція…

Навесні цього року влада Нехворощі вирішила взятися за її викорінення. Щоб стихійні смітники надалі не розросталися і «не притягували» до себе свіжий непотріб, замовила за чималі кошти у ПГНК потужний бульдозер і два смітника підгорнули та обвальцювали, а на «кіровському» кладовищі розрівняли яр, наповнений відходами. Жителів попередили: надалі не можна тут викидати непотріб, бо святе ж місце поруч! Або везіть у визначені місця, або трішки почекайте, невдовзі почне діяти централізований збір твердих побутових відходів.

«Дійшло» далеко не всім. На східній околиці «кіровського» кладовища, де сміття згорнули і вивезли, а землю розрівняли, невдовзі з’явилася стара гробниця, потім вінки, пластикові квіти... А в яру, де працював потужний екскаватор, днями хтось знову приніс і викинув купу пакетів, набитих сміттям. І здебільшого таким, яке можна було б спалити вдома: якесь ганчір’я, старий одяг, папір, одноразовий посуд, тощо. Ясна річ, принесли ті пакунки не здалеку, а сусіди.

Більше того, на завершення бульдозерних робіт звели земляний вал упоперек дороги через кладовище, аби автомобілями не їздили до яру по давніх могилах. Але вал уже розрівняний, колія знову накатана легковиками. От і кажіть тепер, що ми цивілізовані, культурні, «з поняттями».

Старожили села переповідають, що яр цей не природного походження. З позаминулого століття тут видобували будівельну глину. Запаси її великі, тож копали б і далі, аби одного разу на зрізі кар’єру не визирнули кістки небіжчика. Наші мудрі пращури тоді вирішили: далі глину не брати, бо надто близько підійшли до могил. І кар’єр «опустів». Узимку там бавилися діти, катаючись на санчатах, влітку він заростав травою. Потім не такі вже мудрі нащадки вирішили, що поховання тут дуже давні, отож можна їх підсипати сміттям. Один викинув, другий, третій, і пішло-поїхало. Але якщо колись побутові відходи за рік-другий перегнивали-перепрівали, то тепер вони на 90 відсотків складаються з поліетиленових пакетів та пластикового посуду, який лежатиме десятиліттями, засмічуючи атмосферу і нагадуючи нам про наше безкультур’я.