ЗУСТРІЧ ДЕПУТАТІВ З ПЕДАГОГАМИ СОКОЛОВОЇ БАЛКИ

Дата: 03.06.2021 15:00

Кількість переглядів: 311

Ситуація у господарських справах Соколовобалківського ЗЗСО І-ІІІ ст. неодноразово піддавалася критиці з боку керівництва громади та депутатів, навколо цього виникали суперечки і взаємозвинувачення. Одна з претензій – до системи опалення великого шкільного приміщення, яка малоефективна та енергозатратна, «з’їдає» чимало бюджетних коштів. Необхідно якнайшвидше провести її модернізацію, а також оптимізацію приміщення, розрахованого на 430 учнів, тоді як на даний час тут здобувають знання 83 учня. Є пропозиція проводити заняття в одному крилі приміщення, щоб взимку не опалювати всю споруду.

 

Настало літо – пора ремонтів, а для керівництва Соколовобалківського закладу – час реалізації названих проєктів, аби з початком навчального року школа діяла без загрози залишитись з холодними класами. Проте стало відомо, що її директорка Світлана ЗЕМЛЯНА має намір з 15 червня піти у відпустку на 56 днів, тобто до 10 серпня – вважай, на все літо. Місцеві депутати сприйняли це як намагання Світлани Борисівни уникнути будь-яких клопотів з реконструкцією опалювальної системи та з ремонтами, як її особисту байдужість до шкільних проблем, й ініціювали свою зустріч з колективом школи.

 

З шести депутатів соколовобалківського округу на цю зустріч прийшли всі, крім Ірини ВІЛЬХОВОЇ. Відкрила зібрання заступниця голови громади Світлана КАЛІНІЧЕНКО, привітавши присутніх із закінченням навчального року. «Ми хочемо вислухати ваші запитання і побажання, ваше бачення роботи закладу в майбутньому, – говорила Світлана Миколаївна. – А ще розвіяти чутки, нібито депутати байдужі до вашої школи, і що вони планують понизити її статус до І-ІІ ступенів. Це питання поки що не обговорюється і жодних рішень з цього приводу на сесію не виноситься. Але законодавство вказує, що коли не буде мінімально встановленої кількості учнів, то доведеться виконувати норми діючого законодавства.

 

С.ЗЕМЛЯНА подякувала гостям за ініціативу зустрітися і висловила побажання вести діалог спокійно, без суперечок на підвищених тонах. А ще – аби депутати підтримували школу і словом, і ділом, «бо ми навіть не знаємо, яка перспектива нашого фінансування, відомі лише загальні цифри. Таке враження, що для нас фінансування з боку сільради мінімальне. Хотілося б вас як депутатів бачити патріотами Соколової Балки та Андріївки, і не забувати, що наша громада як спроможна створилася саме завдяки Соколовій Балці, бо тут працює газонафтова компанія. Як тепер розподіляються кошти – ми не знаємо. Напевне, нас обходять увагою в фінансових питаннях. Ми пишемо листи і на ремонти, і на інші потреби, але дій немає. За 20 тисяч, які нам виділили, ми нічого не відремонтуємо. Також сподіваємось на підтримку в плані наповнюваності школи учнями, агітуйте їх не йти в сусідні навчальні заклади».

 

С.КАЛІНІЧЕНКО відповіла на порушені С.ЗЕМЛЯНОЮ проблеми, розповіла про фінансовий стан громади, про дефіцит бюджету і запевнила, що депутати до всіх підходять пропорційно, без упередженості. Просто є заклади, які перебувають у кращому технічному стані, там вчасно провели реконструкцію опалення, зважаючи на постійне здорожчання енергоносіїв. А тут ще треба докласти зусиль, аби школа була економною і водночас комфортною для дітей та педагогів.

 

Повели мову про шкільний автобус, який у вкрай незадовільному стані. Заступниця голови СТГ пояснила: нині держава дає співфінансування тільки на автобуси для опорних закладів, тому є намір купити ще один автобус у Нехворощу, а в Соколову Балку передати дворічний транспорт, майже новий.

Надалі тон розмові задала вчителька Лідія ЖИТНИК, яка стурбована з приводу негативних відгуків про школу. «Нам це дуже образливо, адже колектив працює, і ми не бачимо за собою вини, що діти пішли навчатися в Андріївський ліцей, – говорила Лідія Вікторівна. – У нас діють гуртки, педагоги викладаються по максимуму. Зі сторони легше судити про нашу роботу, ніж самим працювати в цій системі. Давайте наші проблеми вирішувати разом, спільно долати протистояння. Чому ми стали ворогами? Що не так? На день села до стендів нашої школи, де виставлені роботи ваших же дітей, підійшло четверо чоловік. Чому така байдужість? Мені це дуже болить!».

 

Подібну стурбованість висловлювали і Катерина Григорівна ЯХНО, і Тетяна Миколаївна ЗІНЧЕНКО, Лариса Анатоліївна ГРЕК, Галина Сергіївна ГОЛУБ, Віра Іванівна ВІЛЬХОВА, Тамара Миколаївна РОМАНЧЕНКО та завуч Олена Тимофіївна МАСЛАК. «Ми будемо працювати з дітками, обіцяємо вам. Ви ж бачите, скільки у нас перемог на різних конкурсах. Запрошуйте нас, ми із задоволенням поїдемо і в Нехворощу, і в Маячку, і в інші села. Знаєте, які раді були наші учні побувати в Нехворощі на Дні захисту дітей! Будуть якісь спортивні змагання – запрошуйте, ми поїдемо».

Їхні виступи зводилися до готовності співпрацювати з депутатами, слухати пропозиції і зі свого боку сприяти реалізації ідей, спрямованих на зміцнення авторитету школи і на вирішення її проблем. «Бо ми в одному човні, а в державі зараз суцільний шторм, тож треба триматися один одного, а не діяти за принципом «Хай в сусіда хата згорить!». Дуже хотілося б, щоб ми чули один одного, розуміли один одного, а між нами чомусь немає толерантності. Давайте все вирішувати разом, давайте відкинемо всі наші амбіції, бо вони не варті тієї справи, яка страждає від наших суперечок».

 

Гарні й правильні слова. Напевне, така ж позиція і в заступниці директорки Людмили ДЕРЯГИ, але вона чомусь відступила від теми розмови і висловила обурення з приводу того, що представник прес-служби записує дискусію на диктофон. «Ми зібралися поговорити по сімейному, а ви для чого тут з диктофоном? І де будете використовувати ці записи? – допитувалась Людмила Миколаївна. – Пишіть ручкою в блокнот!». Однак на підставі яких нормативних актів ґрунтуються її вимоги і хто її уповноважував вдаватись до таких заборон, не уточнила. Очевидно, школу вона вже сприймає як свою власну територію. От вам і «давайте відкинемо амбіції»!

 

А завгосп Тетяна Миколаївна КАРЮК з якогось дива заходилася повчати, як треба… писати статті. Їй би говорити про наболіле – ремонти, реконструкцію опалення та харчоблоку, про те, на чому зекономити бюджетні кошти, щоб зберегти школу, і т.п., а вона – про публікації у Фейсбуці та про заступників голови, про необхідність переглянути штати у сільраді. «Покажіть мені посадові обов’язки заступників голови! – категорично вимагала вже у депутатів. – Колись був один голова і секретар, а тепер у нього чотири заступники. Отож давайте кожен дивитися на себе і починати кожен з себе!».

 

Звісно, це аж ніяк не налаштовує на доброзичливий діалог, на результативну співпрацю. Ми вже колись розповідали, як під час зустрічі з головою громади Л.ДЕРЯГА робила зауваження В.ДУБОВИЧУ: «Давайте спілкуватися в рамках ділової етики!». Але чому тоді промовчала учора, коли Андрій ГОРОБЕЦЬ – фактично її підлеглий, – раз у раз нервово зіскакував з місця і кидав у бік депутата В.ЗАМУЛИ репліки, далекі від дипломатичних? Одного разу він зірвався і вигукнув: «Закрий уже свого рота! Від тебе тут, бля, один вред!». Натомість ЗАМУЛА з подивом запитав: «Я в дурдом прийшов, чи в школу?».

 

Справді, хіба такою повинна бути поведінка представника навчального (!) закладу, навіть якщо він звичайний водій? Та ще й у стінах цього закладу, а не на порозі якогось генделика. Але тут Людмила Миколаївна – ні пари з вуст. Отож і не дивно, коли сторонній людині така поведінка і ГОРОБЦЯ, і ДЕРЯГИ видається вкрай вибірковою і виключно для того, щоб спочатку спровокувати конфлікт, а потім когось звинувачувати у необ’єктивності, неправдивості, упередженості.

 

Неприємно було слухати і короткий спіч нічного сторожа Станіслава БРЕДУНА, який емоційно кидав у бік Замули: «Ти мене не перебивай! Слухай, шо я тобі кажу! Вам муляє шкільна земля, муляє директор і ви хочете позбутися її нашими руками! Та якби ти колись не помагав, то сьогодні школа може була б луччою!». І звернув увагу, що «ми тільки балакаємо про економію коштів, а хто мені відповість, чого на нашій території два дитсадки і два заклади культури? Скільки там іде на енергоносії? Назвіть конкретні цифри!».

 

Виходить, треба закрити «зайві» заклади і знайдуться кошти на опалення школи. А ще таке враження, ніби технічні керівники тут керують активніше, ніж ті, кому це належить за посадою.

 

Світлана ЗЕМЛЯНА спробувала заспокоїти колегу-водія, решта ж сиділи мовчазні й пригнічені. Бо якщо заступниця директорки може диктувати надумані закони для гостей і перебирає на себе право дозволяти чи забороняти використання диктофона, то чого чекати від неї підлеглим у випадку якоїсь непокори чи «зайвого» слова? Але чи зрозуміли присутні, що отут і криються відповіді на їхні запитання, чому так багато негативу навколо закладу? Чи усвідомлюють, що така поведінка лише кількох людей формує загальне обличчя колективу? Чи помітили, де криється та ложка дьогтю в бочці меду, що псує імідж соколовобалківських педагогів, не додає позитиву до загальних вражень про школу? Де береться тінь неприязні, що падає на весь колектив, у якому більшість – це справді професійні, досвідчені, авторитетні вчителі з багатьма досягненнями у своїй професії?

 

Як з’ясувалося, конкретних запитань у присутніх до депутатів немає, бо «ви нас не попередили про зустріч і ми не підготували для вас свої запитання». Тому далі ініціативу в розмові взяв депутат, член бюджетної комісії Володимир ЗАМУЛА. Він поділився своїми думками і щодо виплати премій, і щодо використання «освітянських» коштів, і щодо державної субвенції на освітянські заклади, тощо.

 

Говорив про фінансові надходження за використання орендарями шкільної землі. Навів такі факти: до 2019 року Соколовобалківська школа одержувала по тисячі гривень за гектар. «Коли депутати зацікавились цим питанням, стала одержувати по 4200 грн. за гектар, тоді як Нехворощанська мала по 6 тисяч. Торік ці надходження там не змінювались, а от в Соколовій Балці земля чомусь подешевшала до трьох тисяч. Ми, як депутати, ще з листопада минулого року б’ємося, щоб ви одержували більше від своєї землі, але нас тут не чують. Ми вам запропонували нового орендаря, який згодився платити більше, але ваша школа не зраділа і не вхопилася за можливість мати більші надходження, бо досі не підписала з ним договір. Надалі й Нехворощанська, і Маячківська школи матимуть по 12 тисяч за гектар, вже одержали перші надходження, бо настав час ремонтів, а тут питання «зависло». Чи цікавилися ви, вчителі, у своєї адміністрації, чому це так? Чому, коли у вашої землі був такий багатий орендар, в якого за парканом стоїть техніки на мільйон доларів, у вашій школі немає інтерактивних дошок у кожному класі? Це та допомога, яку ви повинні б мати. З таким орендарем ви повинні бути на голову вище за всі сусідні школи, а не навпаки! Саме від вашого колективу йдуть чутки, нібито Замула хоче забрати шкільну землю, і тому подібне. Та не потрібна мені ваша земля! До речі, її у вас може й не було б, аби я свого часу не наполіг, щоб ви її взяли!».

 

Згадав візит у громаду Олександра УДОВІЧЕНКА. «Ми з ним не заходили ні до вашої, ні до Нехворощанської школи, стояли на вулиці перед входом – мабуть, з карантинних міркувань. Але в Нехворощі директорка вийшла, поспілкувалася, розповіла про свій заклад і його проблеми. І в результаті цієї короткої розмови Олександр Васильович подарував школі відеопроєктор і ноутбук. Йому там схотілося допомогти. А тут, хоча спочатку ми завітали якраз до вашої школи, ніхто навіть не вийшов до УДОВІЧЕНКА і не використав його візит на користь закладу. Ви вважаєте, це правильно? І подібних фактів я можу навести багато. Зрозумійте, я нікого не хочу образити чи принизити, але у вашій школі відчуваєш якийсь «холодок», нотки неприязні, налаштованості на конфлікт. Немає того тепла, яке ти відчуваєш і розумієш, що тут тебе хочуть бачити і хочуть з тобою спілкуватися. Вашому керівництву що не скажи – вони «наїжачились» і все сприймають «в штики», а так не повинно бути! Ви кажете, що депутати не переймаються проблемами школи. Та якби не переймалися і діяли тільки в рамках законодавства, то вже давно вашу школу понизили б до другого ступеня, вже давно вам би встановили ліміти на енергоносії й живіть, як знаєте. Чомусь Нехворощанська триповерхова школа, більша по площі, споживає енергоносіїв удвічі менше. Але ми, погані для вас депутати, не чуємо від вас конкретних пропозицій, як зробити, щоб і ви економили. І цю зустріч, зверніть увагу, ініціювали ми, а не ви. І тиждень чекали від вас згоди на неї. Задумайтесь, про що це говорить».

Світлана ЗЕМЛЯНА, переконуючи, що переймається проблемами закладу, наголосила: «Я офіційними листами зверталася до сільської ради і з приводу ремонту фасаду, і за опалення, і з багатьох інших питань, але там мене не чують!». На це депутат відповів: «Щоб почули, може треба особисто частіше бувати в кабінеті голови, а не тільки писати йому листи?».

 

Звернувся до присутніх: «Позаминулої суботи до вас із концертом приїхали діти – вихованці Нехворощанського будинку школяра. Підніміть, будь ласка, руку, хто з вас був на цьому концерті». Підняла… одна жінка. «Оце і є ваша характеристика. Хай нас, депутатів, зневажаєте, а тут же – діти! А ви – педагоги! І відверто ігноруєте дітей, які до вас приїхали, бо вони з нелюбої вам Нехворощі. А потім скаржитесь, що вам хтось псує репутацію».

 

Натомість вчителі обурились, чому у Нехворощі на останньому дзвінку відмінникам вручили подарунки, а в Соколовій Балці – ні. Коли з’ясувалося, що ті подарунки Віктор ДУБОВИЧ купив за власні кошти, Володимир ЗАМУЛА зауважив: «Не ставайте «у позу», то будуть і у вас благодійники, які й вашим дітям купуватимуть подарунки».

 

Лише під кінець зустрічі педагоги поцікавились, яка ж все-таки перспектива з опаленням і чи буде взимку тепло в класах? А Людмила ДЕРЯГА познайомила з перспективами наповнюваності закладу дітьми в найближчі роки. «Менше 84-х учнів не буде» – запевнила вона.

 

Оскільки всі присутні депутати, окрім В.ЗАМУЛИ, упродовж спілкування з педагогами не висловлювали своєї позиції, то С.ЗЕМЛЯНА звернулась до кожного з них: «Чи на всі свої запитання ви сьогодні почули відповіді? Чи задоволені ви роботою нашої школи та її адміністрації? Чи є у вас якісь претензії до закладу? Чи чує вас, як депутатів, шкільний колектив? Чи були у вас якісь непорозуміння з керівництвом школи?».

 

У відповідь – знову мовчанка.

Отже, чи будуть якісь висновки після цієї зустрічі? Чи з’явиться співпраця адміністрації школи з керівництвом громади? Чи піде директорка С.ЗЕМЛЯНА у відпустку – по закону й по совісті, – покинувши заклад на все літо, коли край треба братися за ремонти і за реконструкцію опалення? Чи перекладе ці клопоти на плечі депутатів? А відтак – чи буде тут взимку тепло й затишно?

 

На жаль, ці запитання так і зосталися риторичними. Отже, треба чекати, доки на них відповість час.

« повернутися