Осінь хоч і відчутно вже вступила у свої права, однак ще дозволяє проводити роботи з благоустрою, і вони у Нехворощі не припиняються.
Дата: 07.10.2021 21:48
Кількість переглядів: 314
Днями бригада з благоустрою та сільський комунгосп почали підводити водогін до Будинку культури. Неподалік нього з 1956 року діє водонапірна вежа, більше того – гілка водогону пролягає за кілька метрів від стіни закладу, але тільки тепер виникла ідея підвести воду в приміщення. Досі техпрацівниці носили її відрами, рушали «за тридев’ять земель», щоб набрати у графин. Тепер тут побільшає комфорту і зручностей для працівниць бібліотеки та артистів-аматорів.
До речі, під час копання траншеї екскаватор натрапив на давній фундамент, як визначили робітники – «не з нашої цегли». Міцні, добротні цеглини викладалися на вапні, бо цементу люди в ту пору не знали. Можна тільки здогадуватися, під якою спорудою був той фундамент. Відомо лише, що приблизно на тому місці колись красувалася дерев’яна Свято-Михайлівська церква. Стояла вона на мурованому цоколі. Можливо, учора натрапили на його залишки…
Водночас у парку навпроти діючої церкви працівники бригади благоустрою мурують основу під пам’ятник жертвам Голодоморів. Донедавна там стояв скромний дерев’яний хрест, а тепер замість нього буде сучасний мармуровий знак з відповідним написом. Його давно виготовили і привезли у Нехворощу, залишилося лише встановити. Між іншим, знак вночі освітлюватиметься, як паркан навколо храму. Отже, пам'ять про невинно убієнних Голодом земляків буде належним чином пошанована.
Тривають роботи і в приміщенні майбутнього медичного закладу та на прилеглій території. Зокрема, йде заміна теплотраси від котельні, завершується будівництво автостоянки. Далі на майдані, де має бути парк медиків, уже розпланували тротуарні доріжки та місця для висаджування декоративних дерев.
Нарешті дійшли руки і до відомої нехворощанської калюжі, що за приміщенням колишньої автостанції. Не дивно, що та калюжа за своєю знаменитістю може рівнятися до миргородської, уславленої колись Гоголем. Бо дошкуляла вона не тільки нехворощанам, а найбільше базарному люду, який щосуботи їде сюди з усіх усюд, а продавці встановлюють тут свої торгові намети. Ложка дощу – і калюжа вже «виходить з берегів», займає половину торгової площі і стоїть, доки сама по собі не висохне. А господарі ринку, які добросовісно збирають «за містове», на те не зважали упродовж чверті століття! І ось тепер завдяки ініціативі місцевої влади та працівникам комунгоспу купи будівельного сміття звідти вивезли, кущі дикорослих дерев вирубали, землю розрівняли, й тепер води не так багато буде на асфальті.
