«КОМАНДА МОЛОДОСТІ НАШОЇ…»
Дата: 31.01.2022 19:41
Кількість переглядів: 432
Спогади, жарти, перегляд паперових фотографій і… величезна ностальгія за дитинством, коли всі вони, будучи підлітками, залюбки ставали на ковзани і ганяли шайбу. На цих фото особливу увагу привертають глядачі, бо видно, що їх сила-силенна збиралася біля річки, аби подивитися на змагання, повболівати «за наших», підтримати хокеїстів підбадьорливими вигуками. «Тоді ж не було ні планшетів, ні інтернетів, тож подібні заходи збирали сотні людей!», – каже інструктор з фізичної культури відділу освіти Юрій ЛЮБИМСЬКИЙ. В ту пору він був капітаном нехворощанської хокейної команди, яка в лютому 1977 року здобула незаперечну перемогу аж у Полтаві, де льодові баталії влаштовувалися під егідою обласного комітету комсомолу. Якось перебираючи ці давні світлини, в Юрія Євгенійовича і виникла ідея зібрати колишніх гравців на зустріч. Мало хто з них сьогодні наважиться стати на ковзани і поганятися за шайбою, але ж добре діло – разом пригадати свою далеку юність і відзначити 45-річний ювілей тієї перемоги, що дала початок новим спортивнним успіхам. Бо відтоді наші гравці виступали, крім Нехворощі, на льоду в Крутій Балці, Галущиній Греблі, Лелюхівці, в Нових Санжарах, і майже щоразу поверталися з районним кубком «Золота шайба».
«Жити на Орілі й не грати в хокей – це нонсенс для хлопчаків!» – каже Ю.Любимський. І вони грали, від малого до великого, від першокласника до випускника школи. Грали завзято, хоча зараз їм більше згадуються не забиті голи, а цупкі валянки, до яких прив’язували ковзани, дерев’яні саморобні ключки і нерідко такі ж дерев’яні шайби, наполеглива підготовка льодових майданчиків, «які то сніг вночі притрусить, то раптова відлига і дощ зіпсує», а ще виснажливі тренування «до сьомого поту». Згадують, як розводили у воді марганець та синьку і креслили розмітку. Як замовили у колгоспній майстерні залізні ворота, і їх там зварили з арматури, а нести до річки довелося на плечах…
Загалом у Нехворощі, тільки-но бралися морози, підлітки готували на річці й на озерах до шести хокейних майданчиків – на всіх кутках села, де тільки можна було, вечорами чулося гучне клацання по льоду ковзанів та ключок. Бо нерідко після уроків чи у вихідний влаштовували змагання і між собою, тобто внутрішньосільськими командами. Для того власноруч виготовили у шкільній майстерні перехідний дерев’яний кубок, випалили на ньому малюнок хокеїста. Боролися за нього до нестями, а потім не одному хокеїстові перепадало «на горіхи» від батьків, бо «домашнє завдання не зробив, а дотемна гасав на озері!».
«Ми щасливі, що жили в ті часи, коли спорт був улюбленим заняттям і приводом для спілкування на свіжому повітрі», – продовжує Юрій Євгенійович, перебираючи пожовклі знімки, на яких зупинилися миттєвості їхнього радісного дитинства. «Ось вона, команда молодості нашої: хто в шапці-вушанці, хто у валянках, але всі – з переможними посмішками на вустах!».
…Минулої суботи відзначити «хокейний ювілей» зібралися 14 чоловік, здебільшого тутешні. Віктор ЛЕВЧЕНКО приїхав з Малих Солонців, Володимир ЛЮБИМСЬКИЙ з Полтави, Олег МАРТІЯН – зі столиці. Прийшов до своїх давно не юних гравців і колишній учитель фізичного виховання Михайло Гордійович МАГДЕНКО, теж приніс купу архівних фотознімків.
На жаль, ніколи вже не прийдуть на такі зустрічі й не поділяться особистими спогадами тодішні хокеїсти Сергій ЗВОРИГІН, Володимир КОТЕНКО, Олександр ЛОБАЧ, Василь ЗІМНИЦЯ, Петро КРИКЛЯ, Володимир ЗАМУЛА, Валерій НОВОКРЕЩИН. Їх друзі пом’янули хвилиною мовчання…
Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба СТГ
