ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
25 травня під луганським містом Сєвєродонецьк загинув житель нашої громади Ігор РАКУЛІН.
Народився 21 жовтня 1966 року в селі Андріївка. Пізніше сім’я виїхала в село Липкуватівка Нововодолазького району, що на Харківщині. А в 1975 році повернулася в рідну Андріївку, де жила на території Андріївської школи-інтернату.
В 1984 році Ігор закінчив Соколовобалківську середню школу і невдовзі його призвали на строкову службу до Збройних Сил СРСР, яку проходив у Києві. Звільнившись у запас, до 1990 року працював водієм у місцевому колгоспі ім. Шевченка, потім – водієм автомобіля «швидка допомога» при школі-інтернаті.
Оскільки Ігор з дитинства захоплювався музикою, гарно грав на гітарі, то на межі 1980-1990-х років разом з колегами – працівниками школи-інтернату Юрієм Шимком, Альбертом Іванцовим та Віктором Борсуком створили вокально-інструментальний ансамбль «Флаєр», що в перекладі з англійської означає «політ». Справді, цей молодіжний гурт був на високому творчому злеті, швидко став популярним не тільки у Новосанжарському районі, кілька його пісень були записані в студії Полтавського обласного радіо відомим звукорежисером Леонідом Сорокіним та увійшли до «золотого пісенного фонду» Полтавщини. Донині цей запис зберігається у фонотеці Полтавського регіонального відділення Суспільного радіо України.
Ігор Миколайович тричі одружувався, в другому шлюбі мав сина Віталія. Третю сім’ю створив у 1994 році й відтоді жив у Полтаві, став батьком двом донькам дружини Валентини. Працював у ТОВ «Українська сервісна бурова компанія».
9 березня 2022 року Ігоря призвали на службу у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії на територію нашої держави. За кілька днів опинився на передовій, під містом Сєвєродонецьк. А через три місяці ворожа зброя обірвала життя ще молодого чоловіка, сповненого творчих сил і планів на майбутнє. Обірвала життя нашого земляка, героя-захисника України.
Сьогодні, 1 червня, Ігоря Миколайовича РАКУЛІНА поховали на Алеї Героїв Затуринського кладовища, що біля Полтави. На церемонії прощання були й делегації від нашої громади – представники колективу Андріївського ліцею, однокласники, друзі, односельці. «Справжній солдат - це про нього. Ігор ніколи не був байдужим до своєї важкої чоловічої роботи - захищати батьківщину» - говорилося на траурному мітингу.
Керівництво громади висловлює щирі співчуття родичам загиблого.
Шануємо пам’ять усіх героїв, які наближають мирне майбутнє нашої країни! Світла пам’ять Ігорю та його загиблим побратимам! Хай рідна земля, яку захищав Ігор і за яку віддав життя, буде для нього лебединим пухом, а наша Пам’ять про нього – світлою і незгасною!
