Одинадцятеро випускників проводжав сьогодні Маячківський навчальний заклад імені академіків Левицьких.
Дата: 25.06.2022 22:33
Кількість переглядів: 223
На урочистості прийшли рідні «винуватців» свята, гості, вчителі.Найперше дітей привітав із здобуттям середньої освіти керівник школи Василь МАСЛЕЙ та звернувся до них з напутніми словами: «Це свято увібрало і сум прощання, і світлі надії, і радість зустрічі з майбутнім. Настав час, коли єдина для вас шкільна стежина закінчується і розходиться у багатьох напрямках. Вже завтра перед вами відкриються тисячі доріг, але кожен з вас обере для себе свій особистий життєвий шлях. Ідіть ним упевнено, твердо, не забуваючи наставників, своєї школи та рідного села».
Василь Васильович вручив свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти і посвідчення тракториста-машиніста категорії А1. Потім грамотами нагородив учнів, які брали активну участь у шкільному житті. Символічними нагородами відзначив кожного «за яскраву індивідуальність».
Щиро вітали випускників голова СТГ Віктор ДУБОВИЧ та його заступник Микола ЗАВЕЗЬОН, вручили подарунки від керівництва громади. «На вашу долю випало вперше за вісімдесят років навчатися дистанційно в умовах воєнного стану, перед тим був карантин, але ви разом з учителями здолали ці труднощі й дійшли до фінішу, – говорив Віктор Олександрович. – Я бажаю вам надалі не знати подібних труднощів, жити в мирній Україні, будувати свою долю під мирним небом».
Багато теплих слів діти почули від своєї першої вчительки Галини КОЗУБ. Так склалося, що їй випало вести цей клас п’ять років, тому вона згадувала цікаві історії про кожного учня. Приміром, розповіла, як «одного разу, коли були ще другокласниками, після поминальних днів Юрасик сором’язливо запитує: «Галино Олександрівно, а ви правда любите цукерки «Ромашка?». «Правда, – кажу, – люблю». Андрійко підходить і винувато ховає оченята: «Я сьогодні прийшов без зошитів і книжок, бо не вмістилися в рюкзакові…». Розгортає портфелика, а там багато цукерок, і зверху – моя улюблена «Ромашка». «Нате, це вам від нас!». Що ж, довелося взяти…».
Мабуть, такі моменти є виявом найвищої любові дітей до вчителя, а вчителя до дітей. Тому так сумно розлучатися і так приємно дивитися на юнаків та дівчат, які подорослішали, стали вдумливими і серйозними.
«Тепер зізнаюсь: я давно знала, що даруватиму вам на випускному святі», – продовжила Галина Олександрівна. Вийняла з-під столу учнівський рюкзак, розгорнула його, а там – повнісінько цукерок, і зверху – така сама «Ромашка»…
Привітала своїх пташенят, які покидають затишне шкільне гніздечко, і класна керівниця Яна Миколаївна КАРПОВЕЦЬ, теж вручила від себе маленькі сувеніри.
Від імені батьків дітей вітала Анна Михайлівна ЛИСАК. Бажаючи щасливої дороги у доросле життя, вона дякувала педагогічному колективу за ті знання, якими ділилися одинадцять років; за часточку своїх сердець, які вклали у виховання цих красенів юнаків та красунь дівчаток. Керівництву громади – за постійну підтримку навчального закладу. І на знак вдячності батьки піднесли школі свій дарунок – колективний портрет випускників, який, за словами Василя МАСЛЕЯ, займе гідне місце у шкільному музеї.
І ось настала та хвилююча мить, коли випускники востаннє під музичний супровід співають Гімн рідної школи. Потім мами й тата беруть їх за руку і, як колись вели у перший клас, тепер вивели зі стін альма-матер на дорогу самостійного життя. З традиційним побажанням: «У добру путь, дорогі діти!».
