Сьогодні у нашій громаді вшановували захисників, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.У селі Шедієве біля могили Віктора ХОДАКА зібралися його мама Ганна Володимирівна, працівники виконавчого комітету та сільського клубу. Перед присутніми виступив заступник голови СТГ Микола ЗАВЕЗЬОН, який подякував батькам Віктора за виховання справжнього патріота-українця. На жаль, Віктор назавжди зостанеться для нас 27-річним юнаком, життя якого обірвала війна. У серпні 2014 року він служив у складі десанту БМП, яка надавала вогневу підтримку батальйону «Донбас», що намагався вийти з так званого «Іловайського котла». Саме тоді, коли БМП, в якій перебував В.Ходак, разом з автомобілями «Донбасу» виїхала на околицю села Червоносільське, що поблизу м. Іловайськ Амвросіївського району Донецької області, по ній терористи випустили три ПТУРи. Два не поцілили, а третій влучив у ціль. Віктора тяжко поранило осколками. Хлопці намагалися зупинити кров, але врятувати товариша не встигли, їм довелося відступати під щільним вогнем противника. Віктора вони сховали в сільській хаті, маючи надію пізніше повернутися сюди й забрати пораненого. Але через кілька хвилин ворожий снаряд влучив у цю хату й вона загорілася. Разом з Віктором Ходаком тоді загинули його побратими Олексій Баланчук та Євген Петров.
Микола ЗАВЕЗЬОН від імені голови громади, депутатського корпусу та від себе особисто висловив щирі співчуття Ганні ХОДАК і запропонував присутнім хвилиною мовчання вшанувати пам’ять і Віктора, і його побратимів, і всіх захисників, які віддали життя за незалежність нашої держави. Прикро, що й сьогодні гинуть вірні сини України, звільняючи українську землю від путінської орди.
Натомість Ганна Володимирівна подякувала односельцям та представникам влади за увагу до її сім’ї, за постійну підтримку і за пам’ять про її сина.
На могилу Віктора ХОДАКА лягли букети серпневих квітів.
Так само букетами та хвилиною мовчання вшанували соколовобалківці пам’ять свого земляка Олексія ЗНАЙКА. Там його могилу відвідали працівники виконкому на чолі із заступницею голови громади Світланою КАЛІНІЧЕНКО.
…Ще зовсім недавно, живучи у 21 столітті, ми й подумати не могли, що настане той час, коли на нашій землі знову з’являться свіжі могили солдат, яких скосила ворожа куля чи ворожий осколок. Що гинутимуть під ракетними обстрілами і цивільні люди, навіть діти. Здавалося, що жахіття Другої світової назавжди відійшли в історію, а людство досягло такого рівня розвитку, що вже не може розв’язатися кривава війна в центрі Європи, не може піти сусід на сусіда з метою загарбати його територію. Однак така упевненість виявилася помилковою, бо путінська росія не має меж своєї агресії. Але Україна обов’язково переможе, а ті наші воїни, які віддали життя за її свободу і незалежність, завжди будуть для нас Героями і завжди житимуть у пам’яті земляків. Бо Герої не вмирають!
