РЕФОРМА НАВИВОРІТ
Дата: 17.09.2022 22:18
Кількість переглядів: 175
На початку вересня жителів Маячки, Лівенського, Рекунівки та Губарівки несподівано сколихнула новина: Маячківське поштове відділення закривають! Усіх листонош попередили про вивільнення. Особливо захвилювалися люди похилого віку: хто ж тепер приноситиме пенсію? Де сплачувати за комунальні послуги, одержувати чи надсилати грошові перекази, посилки й бандеролі? А як бути любителям періодичних видань?
Ми спробували відшукати відповіді на ці запитання. Найперше ситуацію прокоментував голова громади Віктор ДУБОВИЧ: «Скільки б не було нарікань на «Укрпошту», проте вона й за нинішніх інформаційно-технологічних умов виконує важливу соціальну функцію, тому закриття поштового відділення люди сприймають болісно й негативно. Свого часу ми робили все, щоб цього не сталося: перевели відділення з аварійного приміщення в адміністративний будинок, де поштовикам виділили простору кімнату і вони безкоштовно користувалися теплом, освітленням та Інтернетом. Якби треба було – надали б для роботи і комп’ютер. Але одного дня мене запросили у Нові Санжари на відомчу нараду, де поставили перед фактом: відділення закриють і якось вплинути на це не можна, бо все вже затверджено вищим поштовим керівництвом. Надалі Маячку та прилеглі села обслуговуватиме пересувне відділення. Яким чином – ніхто детально пояснити не зміг».
Завідувачка відділення та за сумісництвом і листоноша Марія ЧОКИРЛАН розповіла, що в їхньому колективі, крім неї, працює ще 5 листонош. Усі зостаються без роботи. Керівництво громади допомогло з приміщенням і поштове відомство мало від того неабияку економію на енергоносіях, але цей факт до уваги ніхто не брав, бо подібні рішення ухвалюються в тих кабінетах, звідки Маячку бачили хіба що на географічній карті. Тобто чиновники від поштового відомства з людьми не радилися, на попит поштових послуг в даній місцевості ніхто не зважав, долю таких маленьких відділень підвели під кимось придуманий «шаблон»: немає в зоні обслуговування 1200 жителів – закрити!
«Наш маленький колектив постійно виконував доведені плани і щодо передплати періодичних видань, і щодо продажу різноманітних товарів, – каже Марія Василівна. – Не говорячи вже про оформлення різних платежів, їх щомісяця приймали в межах семисот. В нашій зоні обслуговування є 180 пенсіонерів, також 60 чоловік одержували через пошту інші соціальні виплати. Як тепер їм бути? Молодші оформлять банківські картки, а є ж люди, які ледь пересуваються! Приїде те відділення раз у тиждень, і хто не встиг оформити платежі, посилку чи рекомендованого листа – чекай наступного візиту кур’єрів. Або якщо дата одержання пенсії припала на п’ятницю – жди ще шість днів до четверга, щоб її одержати. Крім того, у нас є термінал і ми переводимо гроші в готівку, бо в Маячці ж немає банкомату! От люди й стривожені, бо їх позбавляють і цих зручностей. Наше відділення досі не автоматизоване, хоча ми вчасно подавали заявку на автоматизацію, та її відхилили. Очевидно, закрити нас вирішили давно, а тепер оце всіх попередили, що з першого листопада Маячківського відділення не буде. Навіть жодної листоноші не залишають!».
«Ми живемо в часи реформ, не обійшли вони і нашу галузь, – каже регіональний менеджер «Укрпошти» Дмитро СОЛОМКО, який відповідає за діяльність мережі поштових відділень на території колишніх Кобеляцького та Новосанжарського районів. – На жаль, подібні рішення ухвалюються не нами і не в Полтаві, а в столиці. У нас навіть ніхто про це не запитує, бо справді, встановлено чіткі вимоги: якщо у зоні обслуговування менше 1200 жителів – стаціонарного відділення не повинно бути, лише пересувне. Звісно, це кличе за собою певні незручності для людей, але до них доведеться звикати. Ми зі свого боку тут, на місцях, прагнемо їх мінімізувати, при тому що й самі досі достеменно не знаємо, з якими труднощами доведеться зіткнутися. Річ у тім, що зараз планують «перебудувати» й пересувні відділення. Вони будуть дещо іншими, ніж, скажімо, те, яке обслуговує села Шедієве і Бурти. Там є місцева штатна листоноша, яка і платежі приймає, і пенсію та газети розносить. У новітньому ж відділенні передбачено листоношу, яка приїздитиме за графіком. Ходити від двору до двору вона не зможе, хоча теоретично нібито передбачається, що вона повинна обслуговувати якраз пенсіонерів, яким важко самостійно відвідувати «пересувку». Тому ми зараз прагнемо домогтись, щоб у Маячці все-таки була одна місцева листоноша. Чи вдасться нам це – обіцяти не буду, бо новітнє пересувне відділення скрізь працює поки що в тестовому режимі, тобто вивчаються його «мінуси». Таке тестування буде і в Маячці – з 17 жовтня по 1 листопада. Сподіваюсь, всі недоліки в його роботі буде враховано і виправлено».
Мені теж хотілося б розділити оптимізм Дмитра Михайловича, проте життєвий досвід підказує інше. Згадаймо, як зникали дротове радіо і стаціонарні телефони, електрозв’язківці навіть не намагалися їх технічно осучаснити і зберегти, зате справно підвищували абонентську плату. Подібне бачимо і в поштовій галузі, де також економічні інтереси вище потреб простих людей. Однак тут замкнене коло: немає послуг – немає витрат, але ж немає і фінансових надходжень! Наскільки відомо, головне призначення «Укрпошти» – доставляти пенсію, марковані листи і періодичні видання, проте відомство давно пиляє гілку, на якій сидить. Спочатку поступилося конкурентам в оперативній доставці посилок та бандеролей, тепер взагалі закривають одне за одним стаціонарні відділення. Словом, реформу спланували «навиворіт», себто так, щоб не наблизити свої послуги до споживачів, а навпаки – віддалити. Та ще й затіяли її на порозі зими, коли суми комунальних оплат зростають, а погодні умови погіршуються, ускладнюючи для стареньких дорогу до центру села. Але при цьому голосно заявляють про себе як про «головну пошту країни». Отож це гасло тепер можна сміливо ставити під сумнів. А запевнення, що нібито «пересувні відділення «Укрпошти» – це 100% сучасних послуг для села» взагалі звучить як знущання.
Можливо, «Укрпошта» й одержить якийсь тимчасовий зиск від такої стратегії, а ось жителям віддалених сіл добавиться незручностей. Бо якщо в цій реформі і є якісь переваги, то тільки для реформаторів.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст
