У Лівенському та Маячці, де нещодавно побували заступниця голови громади Зоя Короленко та директорка Центру НСП Людмила Сергеєва. Вони не тільки зустрілися і поспілкувалися з колежанками, які допомагають людям з обмеженими можливостями долати життєві
Дата: 25.10.2022 22:25
Кількість переглядів: 201
Практично в кожному селі нашої громади є люди, які потребують сторонньої допомоги і яких обслуговують соціальні працівниці Нехворощанського центру надання соціальних послуг. Є такі і в Лівенському та Маячці, де нещодавно побували заступниця голови громади Зоя Короленко та директорка Центру НСП Людмила Сергеєва. Вони не тільки зустрілися і поспілкувалися з колежанками, які допомагають людям з обмеженими можливостями долати життєві труднощі, а й побували у кількох підопічних.
Вірі Павлівні Колчіній у перший день грудня виповниться 85. Нести такий поважний вік за плечима допомагає соціальна робітниця Надія Федорівна Корж. Вона все знає про бабусю, яка народилася в Лівенському, але тривалий час була міською жителькою. На схилі літ повернулася в рідне село, «бо тут і садок, і город, і дихається легше» – каже Віра Павлівна. Показує на ділянку, що поруч: «Отут колись стояла хата-мазанка, в якій я появилася на світ. Пам’ятаю німців, які в сорок першому заходили до моєї мами просити якоїсь їжі. Тепер як послухаю новини, то таке враження, що росіяни страшніші за німців – таке лихо принесли на нашу землю! Сподіваюсь діждати перемогу над ними і відсвяткувати!».
Віра Павлівна залюбки порається на городі й показує гостям урожай кавунів, який виростила цьогоріч: «Пригощайтесь!».
Задоволена роботою своєї помічниці Світлани Михайлівни Дзюби й інша лівенчанка – Меланія Михайлівна Заїм. У неї теж є власне господарство: коза, кури, собача і кицька, що солодко дрімає на осонні. «У тому вся моя радість», – каже бабуся Меланія і дякує, що у громаді є така служба – допомагати стареньким і безпорадним. «Ми ж без них нікуди!».
Сімдесятирічний Володимир Миколайович Козак живе в Маячці. Йому чи не найважче з-поміж таких же підопічних, бо не має можливості вибратися на вулицю, прикований до ліжка. Отож соціальна працівниця Інна Миколаївна Балась для нього – не просто помічниця, а «руки й ноги». Він теж відгукується про Інну лише позитивно, як і про весь колектив соціальних працівниць нашої громади, де є такі доброзичливі, не байдужі до чужого лиха люди.
