День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів
Дата: 15.02.2023 22:15
Кількість переглядів: 176
Тридцять чотири роки тому сотні сімей, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули, бо 15-го лютого 1989-го останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав.
«Час не підвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності відданих синів і дочок України, яких доля одягла у солдатські шинелі», – говорив голова громади Віктор Дубович на урочистостях з приводу цієї дати перед тими, кому випало в молоді літа пізнати на собі пекло афганської війни. Сьогодні вони зібралися у Нехворощанському будинку культури, аби побачитися, поспілкуватися, згадати свої молоді літа. Щоправда, цього разу лише троє прибули на традиційні урочистості: нехворощани Анатолій Чабан і Юрій Грицай, а також Сергій Бровко з Маячки. Але у свій промові голова СТГ згадав усіх воїнів-інтернаціоналістів нашої громади: Анатолія Пруса і Григорія Орищенка з Нехворощі; Леоніда Борсука, Михайла Пилипенка та Миколу П’явку з Шедієвого, Валентина Свистуна з Андріївки та Володимира Замулу із Соколової Балки.
В ході невеликої вітальної програми, яку вела директорка Будинку культури Ірина Дяченко, присутні вшанували хвилиною мовчання тих «афганців», які не дожили до сьогоднішнього дня, але вони завжди в пам’яті побратимів: нехворощани Юрій Сорока і Сергій Яловега, уродженець с. Андріївка Віталій Безверхий.
Під супровід пісень у виконанні художнього керівника БК Владислава Діденка переглянули короткі відеосюжети, які нагадали про військові події в Афганістані у 1980-х роках.
Віктор Дубович разом із своїми заступницями Ольгою Хоменко та Зоєю Короленко бажали воїнам-інтернаціоналістам непохитного здоров’я і мирного неба. Натомість «афганці» дякували організаторам свята за увагу до себе, а Анатолій Чабан, говорячи про сьогоднішні події в Україні, висловив надію, що наш народ не втрачатиме згуртованості, бо вона є однією з важливих запорук перемоги над російськими окупантами. «Маючи бойовий досвід, ми добре знаємо, що таке єдність перед ворогом, уміння вчасно підтримати один одного», – казав Анатолій Іванович.
Поспілкувавшись у залі засідань, учасники свята рушили до пам’ятника Слави, що у центрі села. Завжди у цей день воїни-інтернаціоналісти відвідують цей пам’ятник і кладуть до його підніжжя квіти, символізуючи таким чином єдність поколінь воїнів.
Підійшли і до могили Олександра Корчукова, який очолював Нехворощанський райвідділ міліції і загинув від бандитської кулі 24 лютого 1951 року. А його сину Валерію довелося пройти дорогами Афганської війни, тривалий час очолювати полтавську міську, потім обласну організації ветеранів бойових дій на територіях інших держав. Майже кожного року в п’ятнадцятий день лютого Валерій Олександрович приїздив у Нехворощу, аби зустрітися з побратимами і відвідати могилу батька, але цього разу 78-річному ветерану завадила хвороба…
