Чергова недобра новина для Нехворощанського краю, для нашої громади...
Дата: 26.04.2023 21:02
Кількість переглядів: 194
Страшно думати про втрати... Писати ще важче...Чергова недобра новина для Нехворощанського краю, для нашої громади...
22 листопада минулого року, тільки-но переступивши поріг свого 45-річчя і боронячи нашу державу від російських окупантів, поблизу селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області загинув громадянин України, житель Нехворощанської громади РОЗСОХА Сергій Анатолійович. Відтоді тривалий час він вважався зниклим безвісти, і ось тепер тіло українського захисника, нашого земляка повертається в рідне село Маячка, у вічні обійми рідної землі.
Народився Сергій Анатолійович 21 листопада 1977 року у звичайній сільській родині Анатолія Степановича та Ганни Петрівни Розсохів. Закінчивши Маячківську школу, відразу почав працювати у місцевому колгоспі імені Щорса. Потім, як і в багатьох хлопців його покоління, була строкова військова служба. Повернувшись додому, працював комбайнером у місцевій агрофірмі. У 1998 році з однокласницею Тетяною Михайлівною Федоренко створили сім’ю, того ж року лелека приніс їм сина Владислава. Здавалося б, життя складається щасливо, наповнене приємними турботами про родину. Разом облаштовували власний будинок, саджали навколо нього сад. Сергій Анатолійович був доброзичливим і товариським, був дбайливим господарем, багато чого вмів робити своїми руками, мав чимало друзів, кумів, любив природу і рибалку…
Це просте людське щастя обірвала російська агресія. У 2015-2016 роках Сергій Анатолійович був учасником антитерористичної операції, службу ніс у високомобільній десантній військовій бригаді. Має медаль учасника АТО, орден Відмінника Збройних Сил України.
Життя кожного з нас змінилося в один день 24 лютого 2022 року, коли путінська орда затіяла повномасштабну війну проти України, обірвавши щасливе життя десятків тисяч таких сімей, як у Сергія Анатолійовича Розсохи. Він не міг без болю в серці спостерігати за подіями, які відбувалися в Україні. Його покликав обов’язок і він пішов боронити свою Батьківщину. Обіцяв рідним повернутися, та доля розсудила інакше…
Невблаганна смерть забрала у вічність нашого земляка, який відійшов у дзвонах слави праведним Героєм. Все сказане про Сергія Анатолійовича – це сказане про справжнього чоловіка, для якого обов’язок, сім’я, Батьківщина є не пустими словами, а стали життєвим дороговказом. Мабуть, основою цього є родина, в якій виховувався Сергій. Родина порядна, із справжніми українськими цінностями. І ми сьогодні висловлюємо найщиріші слова співчуття мамі Ганні Петрівні, дружині Тетяні Михайлівні, сину Владиславу, сестрі Тетяні Анатоліївні та всім родичам і друзям загиблого героя.
Родина втратила люблячого сина, батька, чоловіка, яким пишається вся Україна, пишається наша громада. Він залишиться назавжди у нашій пам’яті, а вдячність за його подвиг житиме у наших серцях вічно. Пам’ятаймо, що він поклав життя, аби сьогодні над нами було спокійне небо, аби в майбутньому ми жили у мирній квітучій Україні.
Маємо стовідсоткову впевненість, що помста побратимів Сергія Розсохи за загиблого українського воїна буде безжальною і переможною!
Час і місце скорботної церемонії прощання за загиблим воїном невдовзі буде на нашій сторінці в окремій публікації.
Герої не вмирають, вони залишаються жити у наших серцях!
