День останнього дзвінка…
Дата: 26.05.2023 21:35
Кількість переглядів: 90
День останнього дзвінка… Радісне шкільне свято в затінку старих ялин і берез. Скільки літ зустрічають вони і проводжають гамірливу малечу, скільки поколінь випускників стояли отут сором’язливо, але з гордим відчуттям дорослості!
Ось і сьогодні першокласники та учні перехідних класів Маячківського ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. акад. Левицьких зібралися на урочисту лінійку, що є вінцем чергового навчального року і сповіщає для них про початок літніх канікул. А одинадцятикласники ішли на це свято з нотками суму, бо воно нагадує їм про завершення шкільної пори і безтурботного дитинства, кличе на широку дорогу в незвідане майбутнє.
«Поколінням нескорених» називають нинішніх випускників, яким випало навчатися і готуватися до дорослого життя в умовах ковіду, потім збройної агресії росії. Але вони дійшли до фінішу і вже за кілька днів одержать свідоцтва про освіту – як казали раніше, атестати зрілості. Сьогодні ж вони, вишикувавшись під стінами своєї школи, в першу чергу подякували українським захисникам за мирний ранок під маячківським небом, хвилиною мовчання вшанували воїнів, які віддали життя за Україну без ординців. Потім приймали вітання на свою адресу: від керівника закладу Василя Маслея, від голови громади Віктора Дубовича, його заступниць Ольги Хоменко та Іванни Полухіної, заступниці начальниці відділу освіти Яни Ільченко, від своїх перших вчительок Людмили Знаменщикової та Оксани Теличко; від класної «мами», яка турботливо вела своїх дванадцятеро дівчаток і хлопчиків до цього свята – Світлани Куценко. Зворушливо до сліз звучали напутні слова від імені батьків, мовлені мамою випускниці Іриною Шелембою.
А як без нагород цього дня? Їх одержали багато учнів – грамоти і подяки, дипломи і похвальні листи, а кращі з кращих – навіть подарунки. Одержав їх і вчитель трудового навчання Сергій Романченко – за виховання в дітей любові до праці, за свої «золоті руки». Все це вкотре підтверджує, що Маячківський ЗЗСО «на висоті», має неабиякі досягнення і в навчанні, і в позакласній роботі, і в спортивних змаганнях. Діти докладали чимало зусиль, аби добра слава про їхню школу линула далеко за межами рідного села. Старалися й дорослі – адміністрація, педагогічний колектив, технічний персонал. Постійно допомогу і надійне плече відчували вони від керівництва громади – щоб дітям тут навчалося комфортно, жилося весело, і не менш головне останнім часом – безпечно! Щоб були в них і навчальні посібники, і якісне харчування, і теплі класи в зимову пору, і надійне укриття – на жаль, не та обновка, якій варто радіти, але вона потрібна в цей тривожний час, і вона є у маячківських дітей! Про все це говорили виступаючі. А Ольга Станіславівна щиро зізналася: «Я вам дуже заздрю! Бо навчатися – величезна насолода! І навіть випускників чекає продовження навчання – вже у коледжах, університетах чи академіях. Тож опановуйте знання, бо тільки вони є підвалинами вашого щасливого майбуття!».
…Настає найурочистіша мить, якої чекали учні дев’ять місяців: звучить мелодія останнього дзвінка. Спочатку – в руках випускників, які під срібний передзвін подумки, про себе, загадують бажання. Хай вони здійснюються! Потім ведуча запрошує випускника Артема Лисака та першокласницю Оксану Келемен взяти дзвоник і, обійшовши з ним багатолюдний майданчик, повести за собою усіх школярів на останній урок.
