Пільгове перевезення пасажирів місцеве самоврядування компенсувати не повинне, - Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду
09 червня 2023 року Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду поставив остаточну крапку у спорах за позовами акціонерного товариства «Українська залізниця» (Укрзалізниця) до територіальних громад про стягнення компенсації за пільгове перевезення пасажирів.
У справі № 916/3938/21 Укрзалізниця просила стягнути з бюджету Великодолинської селищної ради компенсацію за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян на виконання державних програм соціального захисту населення.
Оскільки суд апеляційної інстанції захистив інтереси селищної ради і відмовив Укрзалізниці, остання подала касаційну скаргу, в якій, зокрема, просила про необхідність відступити від висновків, викладених Верховним Судом в аналогічних справах.
Спірним, на думку суду касаційної інстанції, у цих відносинах було питання, за рахунок якого саме бюджету - державного чи місцевого, Укрзалізниці має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Асоціація міст України брала активну участь у допомозі громаді щодо формування захисної позиції у цій справі та надала експертний висновок щодо застосування норм права у сфері бюджетних відносин та порядку фінансування компенсаційних виплат.
Отже, за результатами розгляду справи Верховним Судом у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду, сформовані такі ключові висновки:
1. Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від указаного висновку, оскільки саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.
2. Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновком Колегії суддів Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.01.2023 про те, що положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджуються з нормами Бюджетного кодексу України, а у вирішенні питання пріоритетності застосування цих норм перевага, з урахуванням статті 4 БК України, має надаватися положенням названого Кодексу, оскільки положення БКУ до цивільних правовідносин не застосовується.
3. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на Раду зобов’язань, боржником яких є держава, а відтак і про відмову у задоволенні позовних вимог, і підстав для її скасування не вбачається.
