СІЛЬСЬКА МЕДИЦИНА: ПОГЛЯД ЗБЛИЗЬКА
Дата: 26.07.2023 22:43
Кількість переглядів: 59
Останнім часом неодноразово доводилося розповідати про Нехворощанську амбулаторію загальної практики сімейної медицини, бо й приводів для цього було достатньо: спочатку йшла реконструкція будівлі, закладався біля неї парк з декоративних рослин, потім урочисто відкривали оновлене приміщення, в якому сімейним лікарям і медсестрам працюється більш комфортно, і їхнім пацієнтам приємно сюди зайти. Нині тут розташувався й управлінський апарат комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги», який опікується всіма сільськими закладами охорони здоров’я, що діють у нашій громаді. Саме про них – детальніша розповідь.
У селі МАЯЧКА медзаклад відраховує свою історію від 28 грудня 1868 року (9 січня 1869 р. за н.ст.), бо саме того дня земські збори Кобеляцького повіту доручили земському лікарю Андрію Івановичу Дивильковському облаштувати лікарні в кожній волості, у тім числі в Маячці – покоївку на 8 ліжок. Щоправда, спочатку ця лікарня була лиш «на папері», й навіть у 1871 році ще не діяла, а досі «устраивалась», як написано в архівних документах, тобто тривала підготовка приміщення для неї. А після введення його в дію, щороку тут проходили стаціонарне лікування більше сотні хворих, на що повітове земство витрачало до тисячі рублів. Амбулаторних звернень було набагато більше.
З тих пір не одну реформу пережив цей заклад, виконуючи свою головну функцію: допомагати людям відновити їх здоров’я. У 1964 році місцевий колгосп та Нехворощанське будівельне управління №15 збудували для лікарні просторе приміщення, в ньому заклад перебуває донині. Тепер це амбулаторія ЗПСМ, де сестрою медичною працює Ольга Матвієнко. Вона згадує: «Коли в 1995 році прийшла сюди працювати після медучилища, тут ще було стаціонарне відділення на 25 ліжок. Потім їх кількість скоротилася до десяти, а 2006-го року стаціонар закрили. На той час медперсонал нараховував дев’ять, затим шість чоловік, з яких четверо – медичні працівники на чолі з лікарем. А ще були тут спецавтомобіль і навіть кінь, яким возили з колгоспної комори продукти для харчування хворих: молоко, м’ясо, крупи, борошно. У сезон ми всім колективом виходили на заготівлю сіна…».
Нині у Маячківській амбулаторії, крім О.Матвієнко, працюють фельдшер Сергій Куценко і молодша медична сестра Надія Мацко. Утрьох вони стараються забезпечити медичними послугами жителів Маячки, Лівенського і Губарівки – це загалом до тисячі мешканців, з-поміж яких півтори сотні дітей. «Справляємось, бо щотижня за встановленим графіком до нас приїздять проводити прийом пацієнтів сімейні лікарі з Нехворощі», – продовжує розповідь Ольга Вікторівна і веде показувати своє «господарство». Нині тут на повну силу вирує ремонт. Оскільки будівля велика, то й кімнат багато: кабінети для щеплень і для прийому сімейними лікарями, процедурний і стоматологічний, а також реєстратура. Крім того, в ремонті – чотири перехідних коридори і туалет. Всюди замінили внутрішню електромережу, встановили нову сантехніку, сучасні світильники і кварцеві лампи. Загалом вже виконано майже половину запланованих робіт, тож на осінь планують «входини» в оновлене приміщення.
«Давно ми не бачили такого комплексного й сучасного ремонту», – з гордістю каже О.Матвієнко і додає: стрімкі зміни у кращий бік сталися в останні два роки. В амбулаторію вже завезли багато нових меблів, холодильник для зберігання ліків, пеленальний і маніпуляційний столики, передали ростомір, електронні ваги і тонометр – тобто є все для надання медичних послуг на первинному рівні. Ліками першої необхідності також забезпечені сповна. Єдина проблема – відсутність санітарного автомобіля, але директорка Нехворощанського ЦПМСД Інна Коба обіцяє, що й це питання вирішиться найближчим часом.
З Інною Олександрівною рушаємо далі – у СОКОЛОВОБАЛКІВСЬКУ амбулаторію. Там 12 років тому проводився капітальний ремонт будівлі, але торік у листопаді керівництво громади вирішило покращити комфорт медперсоналу та відвідувачів. Зокрема, дві кімнати, які колись орендували зв’язківці, переобладнали під кімнату відпочинку та внутрішній туалет, встановили в них пластикові вікна й сучасні двері, косметично оновили й інші кабінети: до якого не зайди – скрізь чистота і затишок. А подвір’я перед амбулаторією буквально потопає у квітах, що не дивно, адже колектив і тут в основному жіночий: сестри медичні Тетяна Манько та Олена Кравцова, і молодша медсестра Наталія Маслак. Під їхньою опікою – три села, 1167 дорослих жителів і 164 дитини віком до 18 років.
Є в колективі й водій Михайло Кислогляд. Доки санітарний автомобіль ремонтували, Михайло Миколайович був за завгоспа: траву покосити чи щось полагодити – все уміють його руки.
Сюди також завезли меблі й необхідне обладнання, сповна забезпечили медикаментами. «Нам зостається лише дякувати нинішньому керівництву громади, її очільнику Віктору Дубовичу та дирекції Центру ПМСД Інні Кобі за таку увагу до місцевої медицини, – каже Тетяна Миколаївна у фіналі нашої екскурсії закладом. – Часто навідуються, цікавляться нашими справами, і що попросимо – відразу ж нам дають, всі проблеми допомагають оперативно вирішувати. Налагоджено виїзні прийоми сімейними лікарями, які тут, на місці, за допомогою комп’ютера оформляють лікарняні та електронні рецепти. Відчувається, що питання охорони здоров’я у нашій громаді тепер в пріоритеті. Знаєте, за таких умов і працювати хочеться, і людям приємно до нас зайти. Аби їм зручно було чекати черги до сімейного лікаря в день його прийому, плануємо придбати сучасні сидіння – отут в коридорі їх і встановимо. Рештою необхідного ми забезпечені».
З подібним настроєм зустрічали нас у ШЕДІЇВСЬКОМУ фельдшерському пункті. «Тепер у нашій назві немає прикметника «акушерський», бо пологів ми вже не приймаємо і в штаті акушерки немає», – робить суттєве уточнення сестра медична Лідія Полухіна. – Можу хіба лиш оглянути вагітну жінку і направити до сімейного лікаря. Хоча вони за потреби й самі приїздять на виклики до хворих, з цим проблем не виникає».
Прийшовши до фельдшерського пункту, заодно можна милуватися величезною барвистою клумбою, що «салютує» липневій порі стрункими рядочками троянд, лілій, майорів, чорнобривців та інших «королев квітників». А в’юнка зелень навіть забралася на стіну й від того в маніпуляційній кімнаті у спекотний день зберігається приємна прохолода. Затишку додає і щойно проведений ремонт: пофарбували підлогу та стіни в коридорах, поклеїли шпалери у двох кабінетах, замінили сантехніку і каналізаційні труби, завезли медичні меблі й холодильник. Підтримує чистоту молодша медсестра Людмила Кішінська.
Щодо транспорту, то його у ФП і не передбачено, відтак доводиться добиратися на виклики шедіївців своїм велосипедом чи скутером, іноді захворілих привозять родичі або приїздять забрати сестру медичну. Людей на обслуговуванні закладу ніби й не багато – 389 чоловік, але в Бурти велосипедом не поїдеш, тим паче взимку. «Та я вже звикла і не нарікаю», – посміхається Ліда Олександрівна.
Як тут не звикнеш, коли дня не буває без виклику! І кожен пацієнт чекає від медика не тільки пігулку чи укол, а перш за все – уваги, доброго й обнадійливого слова, співчуття та розради. І люди в білих халатах, розуміючи свою відповідальну місію, прагнуть допомогти. Бо на їх ентузіазмі, універсальних знаннях і досвіді й тримається сільська медицина. А ще – на вмінні підтримати пацієнта. Бо є у медиків Нехворощанської громади неписане правило: «Якщо не можеш зцілити недугу як медик – допоможи як людина». І вони неухильно дотримуються його, за що заслуговують величезних слів подяки у переддень свого професійного свята, яке відтепер щорічно святкуватимемо 27 липня.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба ТГ
