ВТЯГНЕННЯ ДИТИНИ У ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ АБО ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ У ЖЕБРАЦТВІ: ПРАВОВА ОЦІНКА
На вулицях, вокзалах, у громадському транспорті нерідко можна побачити дітей, які просять милостиню. Іноді для цього використовуються навіть немовлята, які годинами перебувають у несвідомому чи сонному стані на руках у дорослих жінок. Проте в багатьох випадках діти вербуються та продаються з метою отримання прибутку для інших осіб, які потім часто є «наглядачами» цих дітей під час жебрацтва.
Визначення ЖЕБРАКУВАННЯ міститься в чинному Кримінальному кодексі України. Отже, ЖЕБРАЦТВОМ є систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. (ч. 1 ст. 150-1 Кримінального кодексу України).
Відповідно до наявності чи відсутності родинних зв’язків між ЖЕБРАКОМ та ДИТИНОЮ складаються дві типові ситуації:
1. ДИТИНА є власною дитиною жебрака.
2. ДИТИНА є чужою дитиною.
У ПЕРШІЙ СИТУАЦІЇ чинним законодавством України передбачається адміністративна або кримінальна відповідальність батьків дитини, які жебракують, використовуючи власну дитину.
Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов’язків (ст. 184). Умова притягнення до неї – відсутність тяжких наслідків невиконання батьківських обов’язків.
ВИКОРИСТАННЯ батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини, тобто дитини до 14 років для заняття жебрацтвом карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Крім того, використання дітей для зайняття жебрацтвом є підставою для позбавлення батьківських прав відповідно до п.5 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу.
ДРУГА СИТУАЦІЯ, коли при жебрацтві використовується чужа дитина, має два різновиди:
- дитина була передана батьками чи одним з батьків іншій особі для жебрацтва;
- дитина була вкрадена у батьків, або осіб, що їх замінюють.
У першому випадку дії батьків та особи, яка «придбала» дитину для жебрацтва залежно від обставин необхідно кваліфікувати як злочин, передбачений ч. 2 ст. 149 (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини).
Дії злочинця в другому випадку становлять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини).
Кримінальний кодекс України ПЕРЕДБАЧАЄ відповідальність за втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом (стаття 304 Кримінального кодексу України) та використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (стаття 150-1 Кримінального кодексу України).
«ВТЯГНЕННЯ» – це схиляння дитини до злочину, тобто здійснення дитиною активної протиправної дії (крадіжки, шахрайства, жебрацтва тощо).
ВТЯГНЕННЯ полягає у впливі на свідомість конкретного неповнолітнього завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.
«ВИКОРИСТАННЯ», у свою чергу означає, що злочинець не вважає дитину як повноцінну людину, яка має невід’ємні права та свободи, а вважає дитину в якості корисної для нього речі, що своїм видом спонукує інших осіб до безоплатної передачі йому певних матеріальних цінностей (грошей, продуктів харчування тощо). Тобто, в цьому разі ДИТИНА є знаряддям вчинення злочинних дій, будучи одночасно беззахисною жертвою злочинця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» визначено обставини жорстокого поводження з дитиною, у тому числі пов’язаного з ВИКОРИСТАННЯМ ДИТИНИ В ЖЕБРАЦТВІ, втягненням її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб).
ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ РІВНЯ БЕЗПЕКИ дитини Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ у разі виявлення умов та обставин, визначених, як обставини жорстокого поводження з дитиною.
СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ територіальної громади разом з підрозділом органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг (у разі наявності можливості залучення), представником закладу охорони здоров’я, які діють у межах своїх повноважень, проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення такої оцінки можуть бути додатково залучені інші суб'єкти в межах їх повноважень.
ПІСЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ дитини ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ із залученням у разі потреби інших суб'єктів вживає заходів до ініціювання здійснення заходів щодо притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов'язків стосовно забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, за злісне невиконання встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини.
