село андріївка
Село засноване в середині XVIII ст. переселенцями із с. Шедієве. Спочатку це був невеликий хутір під назвою Землянки, а в 1764 році його власник, нехворощанський сотник Каленик Прокопієв за свої особисті кошти збудував тут дерев’яну Андріївську церкву, після чого поселення набуло статусу села й одержало назву Андріївка. Жили в ній на той час 197 душ (154 чоловіків і 143 жінки).
З 1803 року село належало до Маячківської волості Кобеляцького повіту, а з 1923 р. – до Нехворощанського району вже як центр сільської ради. Ліквідували сільраду в 1959 році, приєднавши до Соколовобалківської, з якою Андріївка в листопаді 2017 р. увійшла до складу Нехворощанської СТГ.
На зламі ХІХ і ХХ століть Андріївка мала 116 дворів та 865 жителів (438 чоловіків і 427 жінок).
У 1835 році молоде і багате подружжя купців з Катеринослава – надвірний радник Вікентій Петрович Савицький та його дружина Глафіра, купили Андріївку в нащадків К.Прокопієва і поставили на лівому березі річки Суха Маячка свій маєток.
Цікаво, що за віросповіданням Савицькі були католиками, але надавали суттєву підтримку православній Андріївській церкві – у 1858 році за власні кошти перебудували її і поставили на мурований цоколь, у 1885 році до неї із західного боку прибудували дзвіницю. На жаль, церква не дійшла до наших днів, наприкінці 1930-х років її зруйнували місцеві активісти за наказом більшовицької влади.
Оскільки подружжя Савицьких не мало спадкоємців, то в 1892 році Вікентій Петрович заповів свій маєток і 357,49 га орної землі Кобеляцькому повітовому земству, яке у свою чергу відкрило тут сільськогосподарську школу першого розряду, в якій навчали студентів, як зазначено в тогочасних документах, «полеводству, луговодству, огородничеству с садоводством, скотоводству и пчеловодству, а также ремёслам слесарному, кузнечному и столярному».
Після встановлення радянської влади навчальний заклад став називатися сільськогосподарською профшколою, а в 1930 році її реорганізували в зоотехнікум. Цікаво, що він не припиняв діяти і в період німецької окупації у 1941-1943 рр. У повоєнну пору тут навчалося в середньому 250 студентів віком від 15 до 30 років. Жили вони в гуртожитках, де мали безкоштовне харчування, адже зоотехнікум був самоокупним: вся рослинницька і тваринницька продукція, вирощена на землях навчального закладу і на фермі, мала прибуток від продажу.
У 1973 році на базі Андріївського зоотехнікуму почала діяти допоміжна школа-інтернат (пізніше називалась «Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат»), що підпорядковувалася Полтавській обласній раді.
З 2016 року навчальний заклад мав назву «Андріївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-II ступенів Новосанжарського району». У 2020 році реорганізована в Андріївський ліцей, що належить до комунальної власності Полтавської обласної ради. На території ліцею діє краєзнавчий музей.
До 1973-го у селі діяла і 8-річна загальноосвітня школа, потім її реорганізували у початкову, а старші класи перейшли у Соколовобалківську. Ще через два роки закрили зовсім, бо 1 вересня ввели в дію нове приміщення Соколовобалківської школи і початківці теж перейшли туди.
Донедавна діяв у селі і ФАП, яким завідувала Світлана Миколаївна Свистун. Також в Андріївці діє дитсадок «Дзвіночок».
9 листопада 2017 року Андріївка у складі Соколовобалківської сільської ради увійшла до складу Нехворощанської сільської об’єднаної територіальної громади.
12 травня 2018 р. відкрився оновлений сільський клуб, який майже півтора десятиліття стояв пусткою. Відтоді ним керує Людмила Іванівна Шашкова, яка створила в закладі музейну кімнату.
