попрощалися з героєм
Біль... Сльози... Розпач... Ненависть... Відчай... Саме така суміш емоцій сьогодні переважала у серцях тих, хто прийшов проститися зі старшим солдатом, стрільцем-зенітником третього зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини А7104 Євгенієм Валерійовичем Ляхом, який загинув 23 лютого біля села Синьківка Куп’янського району Харківської області.
7 березня траурний кортеж з тілом загиблого першими зустрічали новосанжарці, створивши живий коридор у центрі селища. Потім соколовобалківці, які теж вийшли в центр села, щоб стати на коліна перед Захисником ‒ таким же, як ми з вами, бо він так само хотів жити, планував 11 березня святкувати своє 43-річчя. Та ворожа зброя обірвала ще молоде життя, яке він віддав, щоб на його малій батьківщині, над красивим селом Шедієве було спокійне небо. І не тільки тут, а й над усією Україною. Тож і земляки вийшли за село зустрічати свого Воїна, вдячно схилити голови, покласти на домовину букети квітів, гарячою сльозою скропити гіркоту цієї непоправної втрати. Тепер наш Герой у Небесному Війську боронитиме нас від негараздів, а ми молитимемось за його спокій у Вічному Царстві.
Церемонію відспівування за загиблим Євгенієм Ляхом провів настоятель Свято-Миколаївської церкви с. Маячка о. Микола Опацький. Потім траурна процесія рушила від двору мами загиблого до кладовища села Бурти. Тут знову прощання, сльози, відчай рідних. І щирі слова про Євгенія Валерійовича від голови громади Віктора Дубовича, його заступниці Зої Короленко та головного сержанта другого відділу Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Юрія Пов’якала. «Євгеній був хоробрим, відповідальним бійцем, людиною, на яку можна було покладатися у найважчі та найвідповідальніші моменти, ‒ говорив Юрій Іванович. ‒ Мав гарний характер, був хорошим товаришем, виявляв ініціативу, любив Батьківщину. Боляче проводжати в останню дорогу найкращих…».
Домовину з тілом воїна приймає рідна земля. Поховали його поруч з сином Владиславом, який трагічно загинув в автокатастрофі 1 січня цього року.
Євгеніє Валерійовичу! Шкода, що ціною власного життя наближали нашу Перемогу! Вона обов’язково прийде в Україну завдяки таким, як Ви.
НЕ ПРОБАЧАТЬ ПОБРАТИМИ ВОРОГАМ!
НЕ ЗАБУДЕМО МИ!
Вклоняємося доземно, Герою!
Вічної шани! Світлої пам’яті!
