В добру путь, випускники!
Скільки стежок вони протоптали біля Маячківської школи за одинадцять літ, і скільки довгих, широких і трудних доріг нині відкривається перед шістьма юнками і двома юнаками, які вже відчувають себе геть дорослими, хоча ще звично шукають очима з-поміж присутніх лагідні погляди мами й тата… Вони горді, що подолали важливий рубіж у своєму житті ‒ успішно склали Національний мультимедійний тест і здобули загальну середню освіту, а крім того ще й кваліфікацію трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва категорії А1. І то не дрібниця, для них це перша професія, яку опанували у стінах рідної Альма-матер!
Горді й вчителі, що виховали достойних громадян України, і сьогодні проводжають їх у вільний політ, у доросле життя, з твердою вірою в те, що прізвища цьогорічних випускників колись обов’язково звучатимуть на всю Україну, як відомих академіків Левицьких, чиє ім’я тепер носить навчальний заклад.
А поки що вони, випускники 2024-го, вишикувались на урочисту лінійку ‒ востаннє тут, на рідному шкільному подвір’ї, в оточенні чисельних гостей, батьків, педагогів. І кожен, хто підходив до мікрофона для вітального слова, ‒ чи то керівник закладу Василь Васильович Маслей, чи заступниці голови громади Зоя Короленко та Іванна Полухіна, чи мама випускниці Оксана Вікторівна Пустова, ‒ усі щиро бажали дітям пройти свою життєву дорогу зі щасливою посмішкою на обличчі, з вірою в краще, не боятися труднощів і наполегливо долати перепони, щоб омріяна мета стала реальністю! І не менш головне ‒ жити під мирним небом, не знаючи тривог і назавжди видаливши зі своїх телефонів додаток «Повітряна небезпека».
Маячківський заклад ЗСО має гарну особливість: тут випускники і педагоги з року в рік передають, мов естафету, усталені традиції, що міцно зв’язують минуле з майбутнім, дарують віру в краще і допомагають зберігати пам’ять про шкільне дитинство. Так було й нині: Василь Маслей підготував кожному випускникові та випускниці номінації і подарував їх у вигляді статуеток з портретами «винуватців свята» ‒ на згадку про випускний вечір та як символічні два крила, зображені на статуетках. «Вони високо підноситимуть вашу віру у власні сили!» ‒ говорив керівник, вручаючи ці нагороди.
Потім Василь Васильович та учитель фізкультури й інформатики Андрій Олександрович Чорнобай запросили випускників до танцю. Довго не стихали аплодисменти присутніх після того, як прозвучали останні акорди музичного супроводу, бо дуже теплим, щирим, зворушливим вийшов цей запальний танок! А Василь Маслей до всього ще раз підтвердив неофіційне звання «танцюючого директора».
Випускники теж піднесли рідній школі традиційний презент ‒ вишитий рушник зі своїми іменами. Як і подібні дарунки попередніх літ, він займе чільне місце у шкільному краєзнавчому музеї. Нам відомо, що готувати це рукотворне диво допомагала бабуся випускниці Аліни Сульжик ‒ Катерина Арестівна Матвієнко. Уклін їй за це!
Своє помережане кольоровими візерунками полотно приготували батьки і для випускників, щоб у найщемливішу і скроплену сльозою мить, коли завершувалася офіційна частина випускного балу, постелити його під ноги своїм уже дорослим дітям і, вручивши запашний коровай ‒ символ достатку та щедрості, вкотре побажати: «Хай життєві стежини стеляться перед вами, як цей рушник: рівненько, барвисто і радісно! Щасти вам! І в добру путь!».
Олександр ЗІНЧЕНКО (текст),
пресслужба ТГ
