23 листопада – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ
Упродовж минулого століття Україною прокотилися три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років, що разом призвели до загибелі майже двадцяти мільйонів людей. Найстрашнішим з-поміж них був голод 1933-го, що виявився найкривавішою зброєю масового знищення селянства, яку застосував проти них більшовицький тоталітарний режим.
За підсумками судової справи від 21 січня 2010 р. за фактом Голодомору встановлено, що кількість людських втрат від нестачі їжі у 1932-1933 роках становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. За даними слідства СБУ, втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
За даними Державного архіву Полтавської області, упродовж 1932-33 років населення Нехворощанського району скоротилося на 39,9 відсотків (!) і ця цифра є найвищою з-поміж інших районів області, де вона сягала 20-30%. З архівних джерел також відомо, що на початку 30-х років конкретно у Нехворощі проживало близько 9300 чоловік, з них щонайменше 80% (до 7500 чоловік, враховуючи дітей) жили за рахунок натурального господарства, тобто були селянами - тією соціальною верствою, котра несла на собі всі зобов’язання з хлібозаготівлі і найбільше зазнала голоду. Якщо з них померли до 40 відсотків, як у середньому по Нехворощанському району, то це буде близько трьох тисяч чоловік! Лише у червні 1933-го, коли страшний голод сягнув свого апогею, в Нехворощі помер кожен десятий селянин, тобто близько 700 чоловік упродовж одного місяця! Такого демографічного удару наше село не знало за всю свою історію, відтоді воно вже ніколи не було таким багаточисельним, як на початку 20-го століття.
Але попри такі масові жертви, тема голодомору довгий час ретельно приховувалася, про неї заборонялося навіть згадувати. І лише за часів Незалежності України для вчених істориків та демографів відкрилися архіви, почала виходити наукова література, велися численні дослідження на цю тему, збиралися спогади свідків. Велику роботу в цьому напрямку провели краєзнавці та працівники бібліотек.
Цього року ми втретє вшановуємо жертв Голодомору в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців, намагаючись знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують наших громадян, руйнують міста. Ці трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані. В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у кожній домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися. Тож не забудьте завтра о 16:00 долучитися разом із громадою до Загальнонаціональної хвилини мовчання і вшанування жертв сталінської політики проти селянства.
Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Щоб зватись гордо – УКРАЇНЦІ!
