пригадаємо...
В одній з попередніх публікацій ми розповідали про історію Нехворощанської аптеки. Сьогодні додамо той факт, що через 5 років після її відкриття чиновники від медицини вирішили при кожній аптеці відкрити стаціонарне відділення для постійного перебування в ньому хворих – так званий «приёмный покой для пользования крестьян, одержимых прилипчивыми болезнями или другими недугами, которые требуют постоянного и бдительного надзора, немыслимого при обычной обстановке у крестьян». Ці покоївки розраховувались на 4-5 ліжок, а на їх обладнання Міністерство держмайна, що на той час опікувалося питаннями охорони здоров’я, вважало достатнім одноразову витрату в сумі 30 карбованців сріблом. Постійних служниць при покоївках вирішили не утримувати, тому що вони призначалися «для первоначального пособия в болезнях, доступных познаниям фельдшеров; в случаях же чрезвычайных может быть назначен по наряду один крестьянин от сельского общества в помощь фельдшеру».
Як вказують архівні документи, 29-го листопада (за новим стилем) 1859 року така покоївка при аптеці відкрилася і в Нехворощі. Пізніше вона стала самостійним медичним закладом, який поступово «виріс» у лікарню – спочатку волосну, а з 1923-го і аж до 2012-го (тобто майже 90 літ!) мала статус районної.
Історія зберегла імена дев’яти її завідувачів, починаючи від першого фельдшера, котрий опікувався покоївкою при аптеці, й лікарів, які служили при волосній лікарні до 1923 року. Всі вони були шанованими людьми, користувалися поміж нехворощан великим авторитетом. Як і наступні їхні колеги, яким випало працювати за радянської доби. То був період розбудови, починаючи з 1950-х років лікарня стала повноцінним закладом охорони здоров’я, маючи у штаті лікарів-терапевтів, епідеміологів, хірургів, педіатрів, гінекологів, стоматологів. Тут діяли терапевтичне, хірургічне, інфекційне, пологове і дитяче відділення. Були в структурі лікарні поліклініка і бригада «швидкої», свої лабораторія і рентген-кабінет. В окремий період колектив лікарні нараховував 75 чоловік (лікарі, середній медперсонал, технічні працівники, бухгалтерія). За більш як півтора століття сотні тисяч людей побували на прийомі в нехворощанських медиків, одержали належну допомогу, бо їхали до нас, як і тепер, з багатьох навколишніх сіл.
У 1990-х роках період відносної стабільності минув, почалися реформаторські експерименти, у тім числі і в медичній галузі. До 2012 року скорочувався штат, ліквідовувалися профільні відділення, біднішала матеріально-технічна база. Однак лікарня ще залишалася у статусі номерної районної як самостійна юридична одиниця. Потім її таки реформували, розділивши на три частини: на місці колишнього стаціонару створили Нехворощанське терапевтичне відділення №2 Новосанжарської центральної районної лікарні, замість колишньої поліклініки – амбулаторію загальної практики сімейної медицини, а бригада «швидкої допомоги» перетворилася в пункт базування бригади №3 Новосанжарської підстанції екстреної медичної допомоги.
Зрештою, в 2019 році керівництво Новосанжарської ЦРЛ винесло рішення ліквідувати у Нехворощі терапевтичне відділення, що «не вписувалося» у схему новітніх реформ, бо на сільському рівні повинна бути тільки первинна ланка медицини, тобто амбулаторія. Стаціонар же належить до вторинної ланки, тому в нас його й закрили…
Надалі теж можна багато і довго розповідати, як люди виходили на стихійні мітинги, аби відвоювати право на існування в нашому селі медзакладу, де можна було б прийняти крапельницю чи обробити невелику рану. Де до тебе ставилися б не як до набридливого чужинця, а з розумінням і співчуттям… Можна згадувати, як до нас приїздив народний депутат Артем Вітко, даючи обіцянки не допустити закриття лікарні. І як за цю справу взявся справжній народний депутат Костянтин Іванович Касай, котрий обіцянками не обмежився, а надав реальну допомогу, щоб провести реконструкцію старого приміщення і створити сучасну амбулаторію, подивитись на яку тепер їдуть звідусіль, і яка тепер є нашою гордістю.
Вже чимало було сказано і про заслугу керівництва громади на чолі з головою ТГ Віктором Олександровичем Дубовичем – аби не їх старання, наполегливість та здорові амбіції, навряд чи мали б ми такий результат.
Отже, сьогодні Нехворощанський медичний заклад відзначає 165-річчя початку своєї історії. З такої нагоди зичимо нехворощанським медикам ніколи не переставати любити обрану професію, насолоджуватися результатами своєї праці, нести добро і турботу тим, хто цього потребує!
Олександр ЗІНЧЕНКО,
краєзнавець, журналіст
На фотознімках з архіву автора: під час святкування ювілеїв Нехворощанської лікарні у 1999 та 2009 роках; колектив терапевтичного відділення №2 у 2015 році.
