СЕРЦЕМ ПОКЛИКАНІ ДО МИЛОСЕРДЯ
У період війни суспільство переживає важкі випробування, а кожен день сповнений болем і тяжкістю непоправних втрат. Але в самому серці цього хаосу і страждань виростає несподівано яскравий квіт – волонтерство. Його історія під час війни – це історія самовідданої любові та невичерпної сили гуманітарної допомоги. Бо волонтери виходять «на передову», навіть коли руйнується звичайний порядок речей, коли загрожує небезпека і страх охоплює серця.
У нашій громаді є багато волонтерів, які безкорисливо присвячують свій час, ресурси та енергію на допомогу ЗСУ. Наприклад, одними з перших налагодив регулярну волонтерську діяльність колектив Соколовобалківського ЗЗСО І-ІІІ ст., коли в Україні ще тривала так звана антитерористична операція. Були й інші приклади системної, організованої допомоги тим, хто на Сході боронив державу від російських агресорів. Скажімо, в Андріївському сільському клубі місцеві жінки оперативно організували виготовлення маскувальних сіток, продовжують цю справу й зараз.
Сьогодні ж наша розповідь – про волонтерську групу «Доброзичливі нехворощанки», що створилася у перші дні повномасштабного вторгнення росії.
«Ініціатива організувати регулярну допомогу воїнам належить моїй доньці Наташі, – розповідає координаторка групи Ольга Пилипенко. – Будучи студенткою дніпровського вишу, якось приїхала вона додому і запропонувала виготовити разом з жінками, котрі відвідують церкву «Слово життя», маскувальну сітку, бо в ній захисники мали велику потребу. З того все й почалося…».
Відразу навколо такої ініціативи об’єдналися Надія Шкарупа, Валентина Куліш, Світлана Бершак, Світлана Балабась і Людмила Крикля. Невдовзі жінки вже не тільки виготовляли сітки, а й взялися готувати для захисників домашню їжу. Дома в Ольги Свинаренко облаштували волонтерську кухню, де щотижня збираються і гуртом чаклують над стравами.
Поступово ця справа стала невід’ємною частиною життя волонтерок, біля яких почали гуртуватися інші односельчанки. Зараз це велика розгалужена група добровольців, які щодня прагнуть реально допомогти Збройним Силам. Наприклад, Валентина Шевченко, Любов Тітова, Наталія Живодьор, Лідія Кулак, Наталія Ріг і Тетяна Прус готують випічку вдома. Наталія Рудь і Тетяна Лутченко з весни до осені забезпечують кухню свіжими овочами та зеленню. Любов Мурчич, Лідія Касян, Галина Шерстюк, Зінаїда Холод, Лідія Кулак і Леся Поліщук постійно в’яжуть теплі шкарпетки для воїнів, а Валентина Куліш, Галина Герасименко та Ольга Кудря – килимки. Діана Сіренко разом з Наталією і Ларисою Третяковими та Софією Баклановою продовжують виготовляти маскувальні сітки.
Окремо варто сказати про Катерину Котенко і Наталію Лобач, які займаються пошиттям нижнього одягу. За весь період свого волонтерства вони пошили понад три тисячі одиниць натільної білизни!
Щотижня у визначений день все це звозиться і зноситься до пункту збору, пакується і завантажується в авто, аби рушити до адресатів – тих, хто зараз в окопах, зі зброєю в руках на захисті Батьківщини. Відвозить гостинці чоловік Ольги Пилипенко Тарас Георгійович. Найчастіше доставляє безпосередньо до зони бойових дій, іноді – в полтавські шпиталі.
Паралельно вивчаються потреби захисників у продуктах, медикаментах, амуніції, і відповідно до цього волонтерки планують свою діяльність надалі.
«Ми не осилили б цю надважливу справу, аби не місцеві меценати», – продовжує Ольга Пилипенко, маючи на увазі тих, хто допомагає волонтерам виконувати їхню надважливу місію. Приміром, багато людей і з Нехворощі, і з сусідніх сіл регулярно діляться крупами, свіжими і консервованими овочами та фруктами, привозять необхідні речі: ковдри, тканину для білизни тощо. Неодноразово такі пакунки особисто збирали і передавали нехворощанським волонтерам шедіївчанки Світлана Герасименко та Іванна Івашкевичус. Регулярно надає благодійну допомогу продуктами магазин ПП Дубович. Неодноразово допомагало й керівництво товариства «Чиста криниця», виділяючи борошно та олію для приготування страв. Учні ліцею виготовляють патріотичні обереги – неабияка моральна підтримка для воїнів! Одержуючи такі подарунки, вони відчувають за собою тил і частинку сердець своїх земляків, і це зігріває воїнів у холодних бліндажах та окопах.
Склалася й окрема категорія громадян, які щомісяця, регулярно і безперервно перераховують чи приносять готівкою кошти на закупівлю медикаментів та інших товарів, потрібних захисникам. Це Тетяна Воротник, Ольга Кудря, Віта Приліпко. Чимало й інших земляків діляться гривнями, розуміючи важливість цієї благодійної і благородної справи.
Додамо, що в нашій громаді волонтерський рух і меценатство давно утвердилися у прагненні допомогти захисникам наближати Мир. Ми вже згадували про соколовобалківських освітян, а скільки ще людей із почуттям відповідальності за майбутнє України влаштовували і зараз влаштовують благодійні ярмарки і концерти, які діляться продуктами та грішми! І при цьому бажають залишатися в інформаційній тіні, бо роблять це не для слави чи похвали, а відчуваючи в тому свою внутрішню потребу.
Насамкінець додамо, що волонтери й меценати, у тім числі й з нашої Нехворощанської громади, – це взірець небайдужості та здатності об’єднуватись, підтримувати один одного у темні часи. Це люди, які мають за моральний орієнтир девіз: «Любити, творити добро і допомагати!». А доброта, як казав англійський історик Томас Фуллер, є найбільшою і найдієвішою зброєю. Отож Перемога України неминуча!
Олександр ЗІНЧЕНКО,
ПРЕССЛУЖБА ТГ
