ЗАХИСТ, ЩО БЕРЕЖЕ В СОБІ ТЕПЛО ЖІНОЧИХ РУК
Зимно і незатишно за вікном. Потік тривожних новин ллється з телеекранів. А в одному з осередків плетіння маскувальних сіток, що розмістився у тісненькій кімнаті Андріївського сільського клубу, панує атмосфера спокою, врівноваженості, впевненості у важливості справи, яку виконують небайдужі люди. Вони різної вдачі й досвіду, звичок і уподобань, та кожна знає головне: маскувальна сітка рятує життя бійців, щоб воїни не стали мішенню для ворога. І це їх об’єднує! Як і щира українська пісня, з якою вони іноді виходять на сцену.
«Щодня сюди приходять Людмила Вікторівна Шимко і Людмила Федорівна Шимко, Галина Ховрат, Ніна Севериненко, Ольга Борсук, Тетяна Штогрін, Лілія Бабич, – розповідає про своїх помічниць завідувачка клубом Людмила Шашкова. – Років чотири займаємось цією справою. Раніше плели сітки разом з працівницями нашого дитсадка, тепер вони окремо, ми окремо, головне – побільше виготовити маскувань, які на фронті потрібні постійно».
«Для плетіння сітки треба і навички, і певні знання, – пояснює Галина Іванівна Ховрат, одна з постійних працівниць у групі. – Смужки мають бути хаотично вплетені, щоб не кидалися у вічі. Якщо зробити все правильно, сітка здалеку зливатиметься з місцевістю, і жоден ворожий дрон її не побачить!».
Станок для роботи привіз харківський волонтер Вадим Осовець, він же передає необхідну сировину: сітку-каркас і різнокольорову тканину, порізану на смужки. Два-три дні зосередженої роботи, і сітка готова! Зібравши кілька готових робіт, їх відправлять Вадиму, а вже далі вони поїдуть на фронт. Бувало, що такі сітки передавали на передову безпосередньо для воїнів-земляків. Наприклад, нещодавно одна сітка поїхала на прохання Віктора Грека, його побратими вже отримали посилку (на фото).
До речі, Вадим співпрацює і з Соколовобалківською школою, і з Андріївським дитсадком. «У школі виплітають жінки, які працюють від служби зайнятості на суспільно-корисних роботах, – каже заступниця голови громади Світлана Калініченко. – Це Валентина Хамула, Альона Сорокова, Людмила Олешко і Валентина Ходаківська. А в дитсадку цією благородною справою зайняті Людмила Булига, Інна Деряга, Лілія Литвин. До них часто долучаються й інші працівниці: тільки-но випаде вільна хвилина – і до станочка! Таким чином кожного тижня з-під вправних рук сіткарочок нашого старостинського округу виходить більше десятка захисних полотен!».
«А ще ж є в нас і надомниці, – додає Людмила Шашкова. – Наприклад, Катерина Сорокова і Тетяна Воронько дома в’яжуть круглі килимки і теплі шкарпетки. Як і батьки воїна Олександра Пшеченка – Григорій і Галина. Раніше приходили нам на поміч жінки, чиї чоловіки чи сини боронять Україну від ворогів. Як бачите, цією справою об’єднані всі небайдужі односельці!».
При цьому Людмила Іванівна показує п’ять сіток і килимки, готові до відправки воїнам. А в цей час до клубу нагодився Олександр Сівченко – постійний помічник андріївських «павучків», місцевий столяр. Цього разу його попросили добавити в довжину дерев’яний станок, щоб зручніше було виготовляти сітку, і він прийшов зняти необхідні заміри.
…У маленькій кімнаті сільського клубу, де за мирного часу містився невеликий музей, тепер «поселилася» жіноча майстерня. Нині тут особлива атмосфера, де пахне тканиною і сосновим каркасом для сітки. Приємно спостерігати за зосередженим рухом жіночих пальців, доведеним до автоматизму. Хвилина-друга, і частина сітки-основи вкривається смужками. При цьому жінки говорять між собою про війну, про синів, чоловіків, друзів, які зараз десь на передовій. Інколи заведуть тиху пісню, щоб водночас провести репетицію до концерту з нагоди 8 Березня – майже всі майстрині є учасницями художньої самодіяльності. Йдуть вони до сільського клубу, бо по іншому вже не можуть. Тому завтра ці жінки знову зберуться тут, в затишній кімнаті, щоб продовжити свою важливу справу. Бо їхні руки не можуть без діла, а серця – лишатися байдужими!
Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба ТГ
