СВІТЛО ПАМ’ЯТІ КРІЗЬ РОКИ
У тиші весняного дня, під звуки військового маршу й шепіт вітерцю, Нехвороща згадує тих, хто віддав життя за мир і свободу рідного краю, згадує земляків – полеглих на полі бою і померлих уже в мирний час воїнів Другої світової.
Сьогодні вранці для їх вшанування до пам’ятника Слави прийшли онуки і правнуки фронтовиків: учні та вчителі місцевого ліцею, вихованці й вихователі дитсадка «Сонечко», працівники виконкому та комунальних закладів, небайдужі нехворощани. Прийшли з квітами і, без перебільшення, зі сльозами на очах, бо хтось у ці урочисті хвилини згадував діда-прадіда, а хтось подумки був з нинішніми воїнами, які саме зараз ведуть боротьбу з сучасними агресорами.
«У мене було два діда, і так склалася доля, що нікого з них я не знав живим, – говорив під час мітингу голова громади Віктор Дубович. – Одного діда репресували у 1937 році, а другому довелось воювати, дійшов до самого Берліна, і вже звідти 6-го травня 1945-го надіслав додому листа: мовляв, ми розгромили ворога, тепер повертатимусь на батьківщину, чекайте… Але рідні не дочекалися свого солдата, через чотири дні він загинув на території Німеччини. Тому ми з вами повинні пам’ятати імена тих, хто віддав життя за Перемогу, чиї імена викарбувані на цих плитах. І не тільки їх, а й тих, хто загинув в Афганістані, хто зараз дивиться смерті в очі, не даючи сусідам-загарбникам просунутись на нашу територію, захопити всю Україну. Ця війна така ж страшна, як і попередня. Тому я зичу оцим дітям, які стоять тут з квітами, щоб ваші батьки завжди були з вами поруч, щоб ви кожного дня відчували тепло долонь своїх бабусь і дідусів, чули їх мудре слово.
Колись прем’єр-міністерка Індії Індіра Ганді говорила: «Неможливо потиснути одне одному руки зі стиснутими кулаками». Тож хай в усьому світі розіжмуться ті кулаки, що запускають війни, і потиснуть один одному руки заради миру і спокійного життя дітей, молоді, всього людства! Хай над усіма світить сонце – як оце зараз, у травневій блакиті!».
Виступила на мітингу і голова ради ветеранів с. Нехвороща Тетяна Кириченко: «Нинішній скорботний і водночас радісний день розквітнув буйним травневим цвітом з вогню і попелу, зі сліз і печалі, з вікопомних і легендарних днів та ночей Другої світової війни, крізь які пройшов радянській солдат, що тепер постає перед нами у бронзі й граніті. Стискає серце і проймає душу гордість за величний подвиг нашого народу, за наших земляків-нехворощан, які пережили страшні лихоліття 1940-х років і які віддали життя за те, щоб на українській землі не панували загарбники. Тому цей день назавжди і навіки у нашій пам’яті!».
Щемливі слова звучали і з вуст ведучої заходу, директорки сільського Будинку культури Ірини Дяченко. Потім присутніх вітали тематичними піснями Тетяна Кириченко та гурт «Калина».
Завершилися урочистості покладанням квітів до підніжжя пам’ятника, на гранітні плити з прізвищами нехворощан, загиблих у боротьбі з нацизмом вісімдесят років тому…
ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ
