ДЕНЬ ВДЯЧНОЇ ПАМ’ЯТІ: У СОКОЛОВІЙ БАЛЦІ ВІДКРИЛИ АЛЕЮ СЛАВИ
Навіть ранок у перший день серпня видався похмурим, ніби знаючи, що в такі хвилини не до втіхи й радощів. Захід, що зібрав односельців у центрі Соколової Балки, був скорботний, присвячений вшануванню земляків, які стали на захист рідної землі; хто своєю мужністю, відвагою й жертовністю виборював мир для нас із вами і для наступних поколінь.
Саме тут, де стоїть величний пам’ятник національному символу Тарасу Шевченку, вирішили закласти Алею Слави. Місце знакове і символічне, бо саме Шевченко у своїй творчості був речником правди, гідності, волі й любові до рідної землі. Його слово надихало покоління борців за свободу України – від попередніх до новітніх героїв. І сьогодні біля його постаті вшановано тих, хто віддав життя за незалежність нашої держави. Пам’ятник Кобзареві поруч з Алеєю Слави творить духовний міст між минулим і сучасністю, поєднуючи велич слова з величчю подвигу. Це місце стає осердям пам’яті, сили і національного духу.
Отож сюди сходилися вдячні односельці полеглих воїнів сучасності. Несли квіти, жінки хустинками втирали сльози, бо кожна мить урочистостей пронизувала сердечним щемом: і коли біля кожного банера, покритого державним прапором, ставали у почесну варту військові, а потім – юнаки та юнки. І коли звучали прізвища загиблих, а прапори спадали з портретів і на нас дивилися такі ж молоді, але вже загартовані життям, безстрашні й віддані військовій присязі воїни. Усміхнені, щирі, з вірою в завтрашній день, але… Мусимо говорити про них у минулому часі, бо всі вони журавлиним ключем полинули у високість, поповнивши лави Небесного Війська. А тут, на землі, їм навіки буде кому 55-ть, кому 32, а кому всього лиш 24…
Нині їх, Героїв, чиє життя і доля пов’язані із Соколовобалківським старостатом Нехворощанської громади, шестеро: Ігор Ракулін, Олексій Знайко, Олександр Матерінський, Сергій Борсук, Андрій Сороковий та Олександр Кулик. А сьомий – Роман Сухомлин, який народився у місті Бровари, що біля Києва, боронив Україну в Запорізькій області, де загинув 1 квітня 2023 року. В день свого народження, тобто 5 квітня похований в Одесі. Але в Соколовій Балці живе його мама Тетяна Антонівна, вона доклала чимало особистих зусиль в облаштуванні Алеї Слави, аби та набула велично-скорботного вигляду, і люди, котрі приходитимуть сюди та вдивлятимуться в обличчя на портретах, відчували, яку страшну ціну платить Україна за мир на своїй території. Мама Романа виявила бажання, щоб портрет і її сина був на цій Алеї. Керівництво села без найменших сумнівів пішло назустріч, і тепер сержант прикордонної служби Роман Сухомлин – тут, поруч з побратимами…
Перед присутніми з промовами виступили голова громади Віктор Дубович та його заступниця Світлана Калініченко. Висловлювали пошану до загиблих, щирі співчуття їх родичам, подяку батькам за синів-Героїв. І бажали, щоб надалі ніколи ця Алея не поповнювалася новими іменами, щоб небо над Україною якнайскоріше стало мирним.
Звернувся до учасників події і головний сержант відділення цивільно-військового співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало. Закликав не забувати про відвагу наших героїв, чиє життя стало подвигом в ім’я Батьківщини.
Місцева поетеса Любов Мошура прочитала свого вірша, спеціально написаного до цієї події. Затим настоятель церкви Юрія Переможця отець Микола Лісняк окропив портрети освяченою водою і нагадав, що для Бога немає мертвих, лише одні тимчасово живуть на Землі, інші – вже в раю, і такі пам’ятні місця є невидимим містком між земним життям та Небесним Царством.
Хвилина мовчання та покладання квітів стали кульмінаційними миттєвостями заходу. До портретів підходили родичі, друзі та знайомі полеглих, дорослі й діти. У поглядах – скорбота і сльози вдячності, а в серцях – пам’ять, яка ніколи не згасне.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба громади
