герої серед нас
Нехворощанин Юрій Петля став на захист України від російської навали наприкінці 2022 року. Як кажуть, змінив кермо трактора на міномет. Про свій бойовий шлях він розповідає скромно: спочатку потрапив у піхоту, потім став командиром мінометного розрахунку. Службу ніс поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області.
На світанку 2 липня 2024 року його група одержала завдання переплисти річку Сіверський Донець і забрати провізію для підрозділу. В той момент, коли наші хлопці вантажили у човен пакунки з боєприпасами, стався ворожий обстріл. В результаті усі одержали тяжкі осколкові поранення. «Мені металевими уламками побило ноги, мого товариша Сашка контузило, а побратим Андрій практично зостався без ніг, ‒ розповідає Юрій, хоч згадувати йому той пекельний ранок дуже важко. ‒ Я відразу по рації викликав санітарів, але через інтенсивні обстріли допомога прийшла тільки під вечір. А до того ми залягли під крислатою вербою і мені довелося надавати допомогу Андрію, хоча сам потерпав від страшенного болю. За кілька днів Андрій помер, пізніше в бою загинув і Сашко… Мене ж відразу відправили в тил на лікування. Зараз я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби виключений з військового обліку, потроху повертаюся до цивільного життя, знову працюю в «Чистій криниці»…
Пропри досить тривале лікування, передова, де на кожному квадратному метрі чатує смерть, періодично нагадує про себе Юрію. Нагадує тридцятьма осколками в ногах, які медики не наважилися виймати ‒ досить глибоко вп’ялися вони в тіло. Тридцятьма мовчазними свідками того трагічного дня, коли життя розділилося на «до» і «після». Тридцятьма незагойними шрамами, які голосом війни озиваються в кожному русі.
Держава гідно оцінила вчинок нашого земляка, який у найважчу хвилину не розгубився, не злякався, а сам стікаючи кров’ю ‒ рятував побратима. Указом Президента України №641 від 20 вересня 2024 р. старшого солдата, старшого навідника 1 гармати 1 артилерійського взводу артилерійської батареї Юрія Миколайовича Петлю нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня!
Сьогодні його разом із дружиною Марією запросили до кабінету голови громади Віктора Дубовича, аби вручити високу відзнаку. Виконати цю почесну місію прибули т.в.о. начальника відділення ЦВС другого відділу старший лейтенант Вікторія Пилипенко і штаб-сержант 3 категорії відділення ЦВС головний сержант Юрій Повʼякало, а також депутатка громади, директорка КУ ЦНСП Оксана Шпак. Тиснучи руку нагородженому, вони дякували за мужність, за відвагу, за сумлінне виконання військового обов’язку і за наближення миру в Україні!
Шановний Юріє Миколайовичу! Нехворощанська громада теж щиро вітає Вас із заслуженою відзнакою! Долучаємось до всіх подяк на Вашу адресу ‒ за Вашу незламність, за кожну спокійну ніч у наших домівках та за вірність Україні! Бажаємо козацького здоров’я, витримки та невичерпної сили! Хай заживають і не болять Ваші рани, а Янгол-охоронець завжди буде поруч!
Слава всім Героям!
Олександр ЗІНЧЕНКО,
пресслужба громади
