дзвінок останній кличе в літо
Ще один травень добігає кінця, ще одне літо постає на порозі. І ще одне свято останнього дзвінка покликало на подвір’я Нехворощанського ліцею своїх учнів. Таке ж, як і в попередні роки, і відмінне від них, бо воно щораз ‒ особливе, по своєму хвилююче і радісне, бо попереду канікули! А ось у цьогорічних випускників це свято стало символічною межею між дитинством і дорослим життям, між звичними шкільними коридорами та незвіданими життєвими дорогами.
Зі словами привітань до учнів звернулися керівниця ліцею Тетяна Грицай, голова громади Віктор Дубович, в.о. начальниці відділу освіти Яна Ільченко, головний фахівець навчання та розвитку персоналу ПриватБанку Олег Григоренко, перша вчителька одинадцятикласників Тетяна Воротник. І в кожному виступі звучали побажання молодшим школярам ‒ зростати бадьорими і життєрадісними, а випускникам ‒ щасливої долі та нових досягнень. І щоб над кожним із нас небо було мирним і сонячним, не захмареним повітряними тривогами!
Щира подяка лунала і на адресу педагогів та обслуговуючого персоналу навчального закладу, на адресу батьків, керівництва громади, меценатів ‒ усіх тих, хто допомагав, підтримував, брав на себе вирішення тих чи інших проблем ліцею, і завдяки цьому навчальний рік пройшов успішно. Підтвердженням тому ‒ чисельні похвальні грамоти, які Тетяна Леонідівна разом із своєю заступницею Людмилою Жорняк вручили кращим учням. А Віктор Олександрович із заступницями Ольгою Хоменко та Зоєю Короленко вручили найстаршим ліцеїстам подарунки від СП ПГНК. У свою чергу Олег Олександрович вручив очільниці ліцею «Сертифікат учасника рекорду», яким засвідчено, що навчальний заклад став офіційним учасником встановлення рекорду України під час «Всесвітнього тижня грошей-2026».
Учнівську когорту вийшли привітати і наймолодші учні-першокласники, і група вчительок, які бадьорою піснею сповістити усім про початок безтурботного літечка! Потім випускники запросили усіх педагогів на прощальний танок.
Незвичайною була мить, коли належало дзвінком сповістити про завершення навчального періоду. У центр майданчика, де проходило свято, з великими дзвониками вийшли класні керівниці випускників. До дзвоників прикріплені вузенькі жовто-блакитні стрічечки, на кінчиках яких – маленькі дзвіночки. Узявшись за стрічки і символізуючи таким чином свою єдність з наставницею та однокласниками, усі в одну мить задзвонили сріблястим багатоголоссям ‒ під гучні оплески присутніх.
Таким же яскравим і символічним, зворушливим став момент завершення свята, коли випускники спочатку пройшлися периметром майданчика, зробивши таким чином коло пошани, а потім одночасно відпустили в небо різнокольорові кулі бажань. Легкий вітер підхопив їх і поніс високо над ліцеєм, ніби забираючи із собою дитячі мрії, сподівання та найпотаємніші бажання юнаків і дівчат. Їхні погляди були прикуті до жовтих і блакитних «хмаринок», що стрімко здіймалися у чисту височінь, нагадуючи про нові життєві горизонти, великі звершення та власний шлях до омріяного. Напевне, в цю мить кожен подумки загадував найзаповітніше, вірячи, що разом із цими блискучими символами дитинства його мрія обов’язково полетить назустріч світлому майбуттю.
ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ
