ВИШИВАНКО МОЯ, ВИШИВАНКО – ТИ ДНІПРА МОГО ХВИЛЯ ЖИВА…
Карантин – карантином, а свято відмінити навіть йому несила. Та ще якого свята! Котре не просто єднає українців, а єднає цілі покоління. Бо з сивої давнини (кажуть, з епохи неоліту, а це щонайменше від третього тисячоліття до нашої ери!) наші пращури вкривали сітчастими візерунками одяг, посуд та інші речі скупого тодішнього побуту, щиро вірячи, що такий орнамент має магічну силу й захищає родину від лиха. Оздоблювали вишивкою святковий одяг і сармати, які жили на території сучасної України і сприймали вишите вбрання за обереги від зла. Отож вчені вважають вишивку скарбницею вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу, результатом його унікальної духовно-матеріальної еволюції. Бо століттями цей вид мистецтва вдосконалювався, урізноманітнювалися сполуки кольорів, з’являлися нові види і технічні прийоми вишивки – тепер дослідники їх налічують понад сотню (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо).
21:54 21.05.2020
